Поліна здригнулася від несподіваного телефонного дзвінка. На годиннику майже опівночі. Ця ніч перед розлученням для них стала особливою

Поліна здригнулася від несподіваного телефонного дзвінка. На годиннику майже опівночі. «Хто це? Може щось з мамою?» – злякалася жінка.

– Так! Слухаю! – вимовила стривожено.

– Полін, пробач за пізній дзвінок. Мені потрібно свідоцтво про шлюб. Я забув про нього, коли йшов.

– Прямо зараз? Серед ночі? Ми ж завтра зустрінемося в суді. Я віддам тобі документ.

– Ні. Ти можеш забути його. А мені дуже важливо, щоб нас завтра розлучили. Я заїду зараз.

– Ні! Я не одна. До мене не можна.

– Що значить не одна?

– Це не твоя справа! Під’їжджай до нашої кав’ярні. Я вийду.

Жінка побігла до дзеркала, щоб причепуритися. Руслан хоч і колишній, але повинен розуміти, кого втратив! Вони розлучилися несподівано. Спокійно, за взаємної згоди.

Сім років подружжя прожило разом. Поліна очікувала від чоловіка багато, але тільки не зради. Дізнавшись, що Руслан бігає до молодшої жінки, вона перша запропонувала розлучитися.

Жінка чекала якихось пояснень, вибачень. Але чоловік вчинив інакше. Він зібрав наспіх речі, і пішов, навіть не попрощавшись.

– Підемо, Джеймс. Побачиш свого господаря, – звернулася жінка до лабрадора. Той задоволено замахав хвостом і швидко побіг до вхідних дверей.

– Джеймсе! Хлопчику мій! Як я радий! – Руслан обняв собаку. Пес весело скиглив, облизуючи обличчя господаря. – Здрастуй, Поль. Пробач, що тобі довелося виходити в таку погоду.

– Нічого мені не довелося! Я не заради тебе вийшла, а вигуляти собаку! – гордо промовила жінка.

– Може зайдемо в кав’ярню? Вип’ємо кави або чаю? Я дуже сумую за Джеймсом … Хотів трохи побути з ним.

– Ти в своєму розумі? Хто нас пустить туди з собакою?

– Так ніч же. Відвідувачів немає. Я домовлюся! – змовницьки підморгнув чоловік.

За невелику винагороду, бариста пустив нічних відвідувачів з собакою. Вони сіли за дальній столик і стали чекати замовлення.

– Вибачте, але моя дружина любить чай з молоком. Додайте трохи, будь ласка! – звернувся Руслан до офіціанта.

– Колишня дружина! – поправила Поліна.

– Поки що нинішня. Сьогодні у нас ніч перед розлученням. Скоро будеш колишньою! – насупився чоловік.

Джеймс ліг на підлогу біля господаря і мирно спав. Подружжя обговорювали завтрашнє розлучення. Несподівано, ідилію порушила n’яна компанія. Молоді люди, ледве трималися на ногах, вимагали у барісти виnивки.

– Вибачте. Ви помилились адресою! У нас кав’ярня, спиpтних напоїв немає. Тільки чай і кава, – тактовно пояснював молодий чоловік.

– Що ти несеш? Яка кав’ярня? Швидко налий чого небудь міцніше, інакше зараз рознесемо тут все! – обурювався xyліган.

Поліна бачила, як заграли вилиці на обличчі Руслана.

– Хлопці! Вам не час додому? Батьки не проти, що ви гуляєте по ночах? – крикнув Руслан.

– Чуєш, дядько … Забирай свою курку, і сам вали додому! – гаркнув один з xyлiганів.

Чоловік швидко піднявся з-за столика. У нього було дике бажання, викинути малолітніх хлопців на вулицю. У цей момент, в зал увійшли поліцейські і вивели скандалістів.

– Шкода … Не встиг наваляти цим xaмам! – шкодував Руслан.

– Ти в своєму репертуарі! Обов’язково потрібно скрізь всунути свого носа! – лаяла його Поліна.

– Просто. Я не можу впоратися з собою, коли тебе ображають! – чоловік опустив очі.

– Згадала нашу зустріч! Адже саме завдяки xyліганам, ми познайомилися сім років тому, – посміхнулася Поля.

– Так! Я тоді врятував тебе в парку! І як справжній герой, одружився з тобою!

Подружжя розсміялися, і стали згадувати щасливі моменти зі свого життя. На якусь мить, обидва забули, що у них розлучення через кілька годин. Забули про те, навіщо зустрілися.

– Поліно, тільки зізнайся чесно. Ти збрехала, що не одна вдома? – серйозно запитав Руслан.

– Ні. Не збрехала. Я дійсно не одна. У мене є Джеймс! – розсміялася жінка.

– Фух! Любиш ти нерви полоскотати – видихнув Руслан.

Оглянувшись на всі боки, чоловік піднявся з-за столу і опустився перед дружиною на коліна.

– Що ти робиш?! – тихо прошепотіла Поліна. – Піднімись зараз же!

– Не піднімуся! Буду так стояти, доки не пробачиш мене!

Поліна перевела погляд на бариста. Той округливши очі, спостерігав за діями чоловіка. «Ну і нічка. Одні божевільні бродять» – бурмотів хлопець під ніс.

Читайте також: Уві сні до неї прийшла дуже вродлива жінка років тридцяти з довгим білим волоссям і попросила передати Лесі, що у неї 16 квітня наpoдиться цілком здорова дівчинка. Але щоб дитя­ з’явилося на світ, Леся має піти від чоловіка, бо у того є коханка, яка наводить на законну жінку пopчу

– Руслане! Не ганьби мене. Я піду зараз.

– Кохана, я тільки зараз зрозумів, як ти дорога мені. Я злякався, що коли-небудь до тебе пристануть xyлiгани, а мене не буде поруч! Поля, я дуже люблю тебе.

– Вставай! Підемо додому! – промовила жінка посміхаючись.

Вони вийшли з кав’ярні, і обнявшись побрели безлюдною вулицею. Джеймс біг попереду, і весело гавкав, озираючись на господарів. Він розумів, що тепер в його житті знову буде два улюблених господаря.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram