Потрібно було б спитати, поставити якісь крапки над «i», але, чесно, не хочеться і страшно. Чоловіка я не покину. Мені з ним добре. Виправдовуватися не хочу. Просто поділилася

Я наразі не зраджую чоловікові, але мені нудно та одноманітно жити. Не вистачає емоцій. Чи все ж я думаю, може я  не є людина духовних та моральних цінностей.

З Ігнатом ми дуже рано зустрілися, коли мені було 17, а йому 25 років.

За рік одружилися, а ще за рік у нас появився синочок Антон. Тож одружена я вже 9 років.

Живемо, загалом нормально, не бідно і не багато. Син росте, до школи вже ходить. Закоханість пройшла, залишилася прихильність.

Усі проблеми, через які варто було сперечатися, ми вже вирішили, притерлися, пристосувалися один до одного. І ось цього року я почала розуміти, що мене заїдає одноманітність мого життя: робота-будинок-плита-комп’ютер-телевізор-диван.

Я навіть не знаю, чого такого особливого хочеться. Друзів ми маємо, в гості ходимо, на природу виїжджаємо, в зоопарку, в кіно не часто, звичайно, але буваємо.

І ось я знайшла собі розвагу: просто надворі, гуляючи з сином, познайомилася з молодим чоловіком. Слово за слово – обмінялися телефонами.

Далі – більше – Слава став зустрічати мене з роботи, дарувати квіти, довго сидіти зі мною на дитячому майданчику. Повірте, ми з ним просто розмовляємо, ділимося перипетіями побуту та роботи.

Ось тільки я розумію, що оскільки Слава розлучений, то, можливо, для нього розмови зі мною носять не просто дружній характер, хоча ні про що таке він не говорить.

Потрібно було б спитати, поставити якісь крапки над «i», але, чесно, не хочеться і страшно, що наша дружба закінчиться. Так приємно відчувати, що я потрібна, мною цікавляться, бажають побачити і зробити для мене щось приємне. Ось така розвага.

А тепер можете мене засудити ще більше, але все одно я хочу про це розповісти. Буквально тиждень тому я в соцмережі познайомилася з ще однією цікавою людиною – Дмитром. Ми зустрілися. Зустрілися як давні знайомі.

Цілий вечір блукали містом, Дмитро розповів багато про що. Людина він не бідна. Навіть хоче ось зараз повести мене до магазину та купити модні речі.

Але навіть не зважаючи на такі варіанти – мені просто цікаво з ним спілкуватися. Більше того, мені навіть цікавий сам спортивний інтерес зустрічей та розмов з іншими чоловіками так, щоби про це не дізнався чоловік.

Подобається відчувати себе потрібною та бажаною. Ось, наприклад, два дні тому, щоб вийти ввечері на зустріч із Дмитром, я попросила подругу прийти до мене додому та нібито забрати мене на зустріч однокласників.

Соромно і водночас не соромно. І часто хочеться просто розповісти про такі свої невеликі пригоди від нудьги. Імена змінила.

Чоловіка я не покину. Мені з ним добре. Виправдовуватися не хочу. Просто поділилася.