Повернулась додому раніше, і застала маму в ліжечку із своїм чоловіком. Моє життя поділилося на «до» і «після»

Повернулась додому раніше, і застала маму в ліжку із своїм чоловіком.

Зараз мені 30. І моє життя поділилося на «до» і «після» того дня, коли я повернулася додому раніше, ніж мала-б.

Вийшла заміж я дуже юною. Моя мама штовхнула мене до цього заміжжя у 17 років.

Тепер я зрозуміла, що обирала вона собі чоловіка, от тільки під вінець пішла я.

Батька я ніколи не знала, і скільки-б не розпитувала, нічого, як окрім відмовчування з боку мами я не отримала.

Тому, коли Василь прийшов до нас вперше, я подумала, що це мамин друг, і можливо, у мене таки зʼявиться в житті той, хто дбатиме про мене хоч трохи як тато.

Спочатку це були просто вечірні посиденьки, а коли він почав до мене залицятися, пропонувати погуляти, ми ходили у кіно, ресторани, я не розуміла, як поводитись, бо сприймала цього чоловіка за друга.

Він приносив подарунки, квіти. Мама постійно підготовлювала придивитися до нього. Казала, що він стане мені і татом і чоловіком. Він був сиротою, дуже мовчазний, ніколи не посміхався.

Одного вечора, коли я вже стала звикати до його присутності у нашому домі, він запитав мене, у присутності мами чи згідна я стати його дружиною.

Я була дуже здивована. Але і відчувала радість, бо вже багато часу ми проводили разом, я ніби і звикла.

А ще я думала, що ми зможемо жити окремо, і уявляла себе принцесою на горошині.

Весілля не було, ми розписалися у місцевому РАЦСІ дуже скромно.

Але так і нікуди не переїхали. Ми продовжили жити втрьох.

Я знайшла роботу прибиральницею у клініці за тридцять кілометрів від дому.

Дітей він не хотів. Це мене дуже сильно тривожило.

Всі хатні питанння він обговорював із мамою, інколи я почувалася зайвою у хаті. Декілька разів я чула, як вони жартували і сміялися, хоча поряд зі мною він був дуже сумний.

Він теж працював сторожем недалеко від дому. Ті дні, коли він заступав на чергування мама весь час розмовляла із кимось по телефону, але я дурна, нічого не підозрювала.

Того дня, коли не було автобуса, і я повернулася додому я побачила те, що не могла уявити у найжахливіших снах. Вони були у нашому ліжку, в хаті голосно грала музика, тому ніхто не почув як я зайшла.

Я витягла телефон, сфотографувала їх і вийшла з хати.

Тепер я живу у подруги. Вона пообіцяла допомогти мені виїхати до Польщі.

Я хотіла розповсюдити фотографію в інтернеті, щоб зробити їм так само боляче, але не стала цього робити.

Єдине, що дуже хочу дізнатися, чому мама так поступила зі мною. Але хіба вона розкаже правду?

Я ще надіюся створити справжню і сильну сімʼю, бо вірю, що заслуговую щастя.

А от як мені пробачити цих двох людей? І чи варто

Історію написала, Марічка, спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.