— Поверни мені гроші, які я позичав десять років тому для твоєї матері – рішуче звернувся чоловік до колишньої дружини.
Після розлучення Валентин та Марта розділили майно та роз’їхалися в різні сторони. Продавши велику спільну квартиру, купили по однокімнатній та почали будувати нове життя.
На розлучення подала жінка, їй набридло терпіти те, що чоловік витрачав всі гроші на вечірки, друзів та нові гаджети. Дружина не раз звинувачувала його у марнотратстві.
— Якби був розумніший, то вже б давно у свій будинок за містом переїхали або б дачу купили, – весь час говорила йому жінка.
Чоловік тільки відмахнувся та сказав, що все встигнемо. Проте фінансова ситуація у сім’ї погіршилась, а звичка купувати нову техніку залишилась. І ось, новий смартфон став тою краплею, коли жінка подала на розлучення.
Їх дочка поїхала вчитись до столиці, де жила у гуртожитку. Залишившись на самоті, Марта із задоволенням почала займатися оздобленням своєї нової квартири. Поспішати їй не було куди, та й грошей на все й одразу не вистачало. Головне, що вона тепер вільна. Все позаду. Невдалий шлюб, нескінченні кредити чоловіка та його байдужість до їх спільного майбутнього.
Чоловік продовжував розважатися та купувати нові речі, марно витрачаючи гроші, що залишилися після продажу квартири. Але зовсім скоро зрозумів, що надовго їх не вистачить, тому потрібно буде щось придумати.
Якось Валентин надумав зателефонувати дочці, вирішив дізнатися, як у тієї справи.
— Як ти, доню? Ти здорова, справляєшся там? – сухо запитав чоловік.
— Так, все нормально, – Настя була небагатослівною. Після розлучення батьків, стосунки з татом у неї були прохолодні.
— А що нового взагалі? Коли збираєшся додому приїхати? – запитав чоловік, щоб підтримати бесіду.
— Нескоро. Мама зараз у гості до подруги відлетіла. Далеко кудись. Приїде лише тижнів за два. А потім одразу ремонт почне робити. Тож я поки що зачекаю з приїздом. У тебе все, бо мені бігти треба? – поспішила закінчити бесіду Настя.
Дочка відключилася, а чоловік замислився. “А звідки, цікаво, у колишньої такі гроші? Поїздки, ремонт… Адже це все не копійки коштує. Значить, були у неї гроші. Скопила, сховала від мене”. І чим більше він міркував, тим виразніше складалася в дрібницях намальована в його голові картина. Потрібно до неї навідатись.
Колишня дружина була в піднесеному настрої. Попри важкий нічний переліт, відпочивши тільки кілька годин, вона почала готувати кімнату до ремонту. Незабаром прийдуть майстри, треба все встигнути.
Пролунав дзвінок. Жінка пішла відчиняти й дуже здивувалася, побачивши у дверях свого колишнього чоловіка.
— Ти? Навіщо завітав? – здивувалася вона.
— Розмова у мене до тебе є. Важлива, – ще з порога випалив чоловік.
Він впевнено пройшов у кімнату, сів на диван, поклавши ногу на ногу та продовжив:
— Ти, як я подивлюся, грішми смітиш. Польоти, ремонти. А звідки гроші, не скажеш, люба? На твою зарплату особливо не пошикуєш.
— Ні, не скажу. Ти мені ніхто, і не маєш жодного права ставити подібні запитання, – спокійно відповіла Марта.
— Та що ти! А може, це наші спільні гроші, які ти приховала від суду, га? – не вгамовувався чоловік.
— Та вже… Підла твоя натура так і пре з тебе. По собі судиш? Як добре, що нас більше нічого не пов’язує! – жінка не піддавалась на його провокації.
— Помиляєшся. Нас пов’язує твій обов’язок. Ти мені винна! – зухвало сказав чоловік.
— Що? – запитала Марта, здивована словами Валентина.
— Що чула! Поверни мені гроші, які я позичав десять років тому для твоєї матері. Я тоді віддав величезну суму їй на лікування. Я ці гроші ледь знайшов тоді. І ти не питала, де я їх узяв і як я потім із боргами розраховувався, – гордо видав Валентин.
— Та мені не до того було! Ти що? У мене мама ледь при житті була, – крізь сльози промовила Марта.
Трохи заспокоївшись, жінка взяла себе в руки й додала:
— Що зовсім погано з грошима, так?
— А це тебе не стосується! Просто в мене такий принцип – борги не прощати нікому. Ясно тобі? Готуй гроші, – суворо відповів чоловік.
— Ага, зараз, розбіглася! А тобі тут більше нічого робити. Забирайся! – проганяла його жінка.
— Хвилинку! Борг повернеш, і піду, – обурився Валентин.
— Пішов геть, я сказала! Інакше поліцію викличу. А з усіма своїми претензіями йди до суду. Їм там і розповіси, як ти бідний надірвався десять років тому, намагаючись врятувати свою хвору тещу!
Чоловік мусив піти ні з чим.
Марта поступово зробила ремонт та дуже любить свою невелику затишну квартиру. Звісно, ті гроші вона колишньому не повернула, сказала, що замість того сама оплатила навчання в університеті їх спільній доньці. Чоловік так і залишився у своїй однокімнатній квартирі та не розумів, за що доля так із ним обійшлася. У всьому звинувачує непорядних жінок, що зустрічалися йому на життєвому шляху.
