fbpx

Поїхала я в один монастир на всеношну на сповідь, переді мною влазить мужик

Поїхала я в один монастир на всеношну і на сповідь.

Приїхала до початку, але дуже хотіла їсти. А там, недалеко від входу, монастирський магазин з випічкою, чаєм-кавою й іншими смаколиками. Пише slovo.today

Зайняла чергу, і коли вона якраз підійшла, переді мною влазить мужик.

«Я вже відстояв, брав тільки що, так що будьте ласкаві і т.д.»

Читайте також:“Боже, як Борисові не пощастило” – З одною дружиною розлучився, з другою теж не зжився

Огuдний мужик! Бритоголовий, на понтах. Гаманець товщиною моєї сумки, куди поміщається абсолютно все. Шлейф одеколон

– Мені кави! – Каже. – Дві!

– Розчинна? – Запитує продавщиця.

– Мені натуральну і найкращу, – каже мужик.

А «гoлений» ще замовив якихось пирогів, тістечок, ще чогось

«Що, дружина не може спекти, або коханка? – думала я про себе. – І взагалі, я на сповідь спізнююся ».

І кидаю на нього такі погляди, що він просто в попіл згoріти повинен. Але на мене він навіть уваги не звертав – не його польоту птах.

Нарешті, він взяв все, що йому треба, і вийшов.

П’ю чай, дивлюся у вікно. І бачу, як цей нахабний мужик свою «найкращу натуральну каву» безхатькам віддає.

Вони там неподалік розташувалися. І пироги свої з тістечками.

Я аж поперхнулася. Не витримала, підійшла до них.

– Це ви для них все купували?

– Так! В мене сьогодні день народження. Пригощаю ось.

Принюхалася – тверезий.

– Вітаю! Можна я тут постою з вами? (Цікаво ж).

– Стійте, звичайно.

Вуха нагострила, а він безхатька розпитує, що з ними сталося і т.д.

Підтяглися до нашої «компанії» дві церковні бабусі. Теж в монастир йшли. І стали безхатькам говорити, що, типу, так жити не можна, треба працювати. Ну і я підтакувала

А мужик цей, поки ми проповідували, штанину одному безхатьку підняв, а нога вся гнила, смеpдючa. Він її oбмацує. Прямо гoлими руками. Я аж не витримала:

– Ви не боїтеся?

– Я ж ЛІКАР, – каже.

Оглянув, написав на папірці якісь ліки і грошей дав на них.
Дивлюся я на дядька, але ж нормальний мужик. Очі добрі. А чого я про нього тільки не подумала.

А безхатьки – задоволені. Тістечка з кавою їдять

І попленталася я на свою сповідь. Тільки сенсу »

You cannot copy content of this page