fbpx

Позбулась чоловіка випивaки і знайшла іноземця або як американець в село приїхав

Здавалося б, твоє життя зумовлене: наперед знаєш, що буде завтра, через тиждень, через рік. Але якщо існування здається безрадісним, завжди можна зробити рішучий крок і круто все поміняти.

Відзначивши своє тридцятиріччя, я підвела невтішні підсумки: щастя як не було, так і немає. Чоловік п’є, буянить, ми ледве зводимо кінці з кінцями. Але ж стільки райдужних планів було в молодості! У школі у мене відзначили здатність до мов, і я змогла здобути вищу освіту. Хоча довелося нелегко: виховувала нас з братом одна мама, допомагати особливо не могла, тому після занять я і підлоги мила, і гардеробницею вечорами працювала.

А потім стала викладати дітям англійську в нашій селищній школі. І став до мене залицятися місцевий водій Льоша – непоганий начебто хлопець, правда, дуже любив вuпuтu. Але ж ту пору я не надавала цьому значення, та й вибір у мене був невеликий. До того ж мама підстьобувала, мовляв, не прогав нареченого, а то в дівках залишишся.

Загалом, зіграли ми весілля, і через рік я наpoдила сина Мішу. Але чоловік пuв все більше, прогулював роботу, і настав момент, коли його вже нікуди не брали: кому потрібен пuтущий шофер? Жили ми у моєї мами, брат на той час обзавівся своєю сім’єю, і вона, звичайно, билася з останніх сил, щоб допомогти мені з дитиною. Але все ускладнювалося тим, що Олексій останнє тягнув з дому, а ще влаштовував дебоші, вимагаючи грошей на пляшку.

Його батьки теж обоє не просихали, тому впливати на сина не могли. Нарешті я не витримала і подала на розлучення. Але колишній чоловік ніяк не хотів залишити нас у спокої: ломився ночами в двері, чатував мене і розпускав руки, довелося навіть поскаржитися дільничному, щоб він відстав.

Потім влаштувала Мішу в дитячий сад і вийшла на роботу. Спочатку я просто відпочивала від кoшмaрного подружнього життя, нікого з чоловіків не бачила, але прийшов час, і мені захотілося жіночого щастя. А як влаштувати своє оcoбисте життя? Та ще й з дитиною? Перспектив було – нуль. І ось одного разу поїхала я до сусіднього міста – відвідати однокурсницю Риту, ми з нею підтримували дружні стосунки.

– А ти чому собою не займаєшся? – приголомшила вона мене. – Дивись, подругo, час пролетить, не помітиш! Тобі потрібно чоловіка шукати.

– Та де? – махнула я рукою. – У нас в селищі з цим туго, сама знаєш, а в місто не наїздишся, та й тут немає можливості з кимось познайомитися, не по ресторанам жe ходити.

– А для чого ж ти англійської вчилася? Є варіант трохи краще. Тут я сайт знайшла, іноземці шукають собі дружин.

– Ти що, боюся я, хіба можна так чоловіка знайти?

– Ще й як можна, прикладів скільки завгодно, бійся!

Загалом, вона мене переконала спробувати, і в той же день ми відправили лист з моєю фотографією. Треба зізнатися, особливо я ні на що не сподівалася, але через якийсь час мене просто завалили кореспонденцією з-за кордону.

Просто вразило, скільки відгуків прийшло на моє послання: писали чоловіки різного віку і звали приїхати в гості. Але найбільш наполегливим виявився Том – американець з італійським корінням. Він попросив мій телефон і почав дзвонити мало не щодня, ми часом більше години розмовляли.

– Про що хоч ви триндите? – дивувалася мама. – Адже незнайома людина, та ще з іншої країни! Я то вас зрозуміти не можу, не по-нашому балакаєте.

– Так про все потроху: він мені про своє життя розповідає, а я йому – про своє. Дуже хороша людина, мама, ми з ним на одній хвилі. У нього перший шлюб теж не вдався.

– Ой, Світлано, сумніваюся я, адже хорошого чоловіка ніяка жінка від себе не відпустить.

– Всяке буває в житті. Він, до речі, в гості збирається приїхати.

– Та як же це? Йому-то, після своїх закордонів, у нас напевно не сподобається.

– Поживемо – побачимо, – філософськи прорекла я.

Ми з мамою жили дуже бідно – будинок давно не ремонтували, з меблів – один мотлох. Але до приїзду Тома все віддраїли, дещо підфарбували. Звичайно, дуже турбували місця загального користування: іноземці без душа не можуть. Але, на щастя, стояла літня пора, тому змайстрували вуличний душ з бачка і лійки.

А ось туалет у дворі у вигляді будки мене сильно бентежив, хоча куди діватися?

Я чесно розповіла Тому про наше більш ніж скромне існування, мовляв, мені навіть ніяково буде його у себе приймати. Але він запевнив, що багато чого побачив у своєму житті, та й сам знав бідність, тому переживати з цього приводу я не повинна. Яке ж було моє здивування, коли від усього побаченого у нас Том був у захваті!

– І ти говорила, ви бідні? – відразу запитав він, покуштувавши маминих пирогів і печені з печі. – У вас приватний будинок, свій шматок землі, причому великий! У нашій країні все це коштує серйозних грошей.

– Але ж обстановка убога і зручностей ніяких, – бідкалася я.

– Ну, туалет ваш, звичайно, не зовсім те, до чого я звик. Але твій брат зводив мене за гаражі, сказав, там, на свіжому повітрі і на травичці це можна зробити з більшою приємністю, – розсміявся він, – і, ти знаєш, мені сподобалося.

Веселим вийшло і його знайомство з моїми подругами дитинства. Вони давно роз’їхалися по різних містах, а тут так співпало, що всі прибули відвідати батьків. Виспалися з дороги і прямо з ранку зібралися, щоб відзначити зустріч. Ну а після обіду, вже добряче напідпитку, подружки заявилися до нас, щоб познайомитися з моїм заморським нареченим. А дівчата вони заводні, так що відразу залучили нас в процес своїх веселощів.

Правда, спочатку я намагалася протестувати, мовляв, Том не п’є, тим більше, йому завтра їхати, але швидко зазнала поразки.

– Ми ж не збираємося його споювати, – заявила Марина, – так, по чуть-чуть, за знайомство. Рашен традішен! – звернулася вона до Тома, піднявши свій келих. Потім подружки почали щебетати, а я перекладала їх жарти на англійську.

– І давно ви сьогодні гуляєте? – запитала я.

– З восьмої ранку! – жваво відповіла Юля. Але коли Том на ці її слова округлив очі, тут, же додала: – Але це ж у нас відбувається раз на рік.

У підсумку ми випили все принесене ними, потім я дістала свої запаси, і, треба сказати, Том від нас не відставав.

«Прекрасні у тебе подруги!» – захоплювався з ранку він, потираючи скроні. Ну, а я «виправила» його здоров’я відомим способом, після чого він відразу повеселішав.

Життя в Америці припало мені до смаку. У Тома виявився свій будинок, і я почала його облаштовувати. Чоловік відразу відправив мене на курси водіння, купив машину. І що особливо зворушило: завів картку на моє ім’я, щоб могла сама розпоряджатися грошима. Я привела в порядок зуби, зробила модну стрижку, оновила гардероб. І з ентузіазмом почала поратися на городі, але незабаром кинула: то зайці прибіжать і все з’їдять, то ще хто.

Стала вирощувати тільки квіти. Син теж швидко звик в нових умовах, тим більше що з Томом вони стали великими друзями. В англійській я йому допомагала, тому і в школі особливих проблем не виникло. До того ж Міша активно займався спортом і незабаром досяг великих успіхів. Ну а потім я знайшла собі роботу – стала навчати на курсах російської мови.

Загалом, все у нас склалося. А чого ще бажати? Прекрасний чоловік, чудові побутові умови, задоволений син. Ну а що стосується спілкування, то я і раніше не особливо любила компанії, завжди була домосідкою. Знайомство з батьками Тома теж залишило приємне враження.

Єдине, що турбувало, це мама, вона з віком почала здавати. Але як ми з Томом, не вмовляли її переїхати до нас, все було марно, правда, в гості один раз вибралася. І після цього вже твердо заявила, що їй, сільської жінки, тут ніколи не звикнути. Але я-то здогадувалася: причина в іншому. Мій брат з дружиною розлучився, жив тепер у мами і все частіше став прикладатися до пляшки. І вона дуже переживала, що без неї він зовсім пропаде.

А ще стала просити мене, щоб я допомогла купити Сергію машину: може, хоч це відверне його від пuяцтва? Ми з Томом, звичайно, допомогли, але мене бентежило, що брат повністю сів на мамину шию, причому у всіх сенсах. Він перебивався тимчасовими заробітками і часто місяцями не приносив в будинок грошей. А коли я приїхала до них у гості, то переконалася: і по господарству він їй зовсім не допомагає.

Пам’ятаю, мама нездужала, але коли прийшов Сергій, тут, же заметушилася, почала підніматися з ліжка:

– Треба обід Сергійку подати.

– Лежи, сама все зроблю, – зупинила я.

А брат сидів на кухні, як пан і чекав, коли його погодують.

– Ти що, сам собі розігріти не можеш? – обурилася я. – Начебто не працюєш, з чого б тобі втомитися-то?

– Не твоя справа! – відрубав він. – Ти там звикла в грошах купатися, нічого про наше життя вже не розумієш.

– Так поберегти б маму треба!

– Без тебе розберемося! Більше грошей надсилай для матері, ось і буде у неї все добре.

– Але я ж і так всі ці роки вас непогано підтримувала. Може, час і тобі заробляти?

– Сама ж знаєш, як погано тут з роботою, – розлютився брат.

Читайте також: “Вибігла в магазин і побачила подругу, яка цілується з моїм нареченим”: Алінка врятувала мене від невдалого шлюбу

Я тільки рукою махнула. Але і вдома у нас з’явилася проблема. Син надумав одружитися на темношкірої дівчини, з, якою зустрічався вже кілька років. Ні, я, звичайно, не paсиcтка, але наречена його мені не подобалася.

Наприклад, після її візитів у нас постійно щось пропадало: то мої прикраси, нехай і недорогі, то щось з одягу … заїкнулася було про це Міші, але він так обурився, вже і не рада була, що затіяла цю розмову. Загалом, готуємося до весілля, але важкі думки мене не покидають. Мабуть, не дарма кажуть, що не буває так все гладко.

You cannot copy content of this page