Похід до осіннього лісу.
На вихідні в ліс, вже сам організм проситься подихати та подумати про своє.
Зранку, одягнув гумові чоботі і гайда до лісу.
Осіннє сонце вже не грайливе і не виблискує, але ще досить лагідне і ти мимоволі тягнешся обличчям до нього.
Погляд твій відпочиває.
Читайте також: Бабуся навчила молитися моїх дітей, тепер я разом з дітьми просимо захисту у Архангела Михаїла
Заходячи до лісу, зразу ти відчуваєш особливий запах осені.
Дерева уже одягли свої найкращі кольори: зелено-жовто-оранжеві.
І це тебе зачаровує. Під ногами шарудить опале листя. Починаєш збирати найкращі, на твою думку, але вони всі гарні.
Ялиночки стоять зелені-зелені, чекають зими, вони зимою найкращі.
Берізки ніжні, тоненькі, гнучкі. Обіймаєш її рукою. Гладиш. Вони як ти, завжди стійкі…
А ось там бачиш грибочки, красивезні. Один, а там другий. Ох і третій. Всі чистенькі. Осінню вони пахнуть по-особливому, і виглядають по-особливому. Якби увібрали всі вітаміни землі.
Вже назбирала повний кошик. А ще й збираю опеньки, вони сімейками ростуть.
Аж усміхнулась до них, бо так як у мене-баба, тато, мама і нас четверо.
Правда мені вже 48, я вже давно мама, батьків і бабусь вже немає, але я щаслива мама. В мене вже дорослі діти, і добрі сімейні спогади.
Навмисно іду ногами де найбільше опалого листя. Це якийсь релаксація для душі. Хочу лягнути в нього, але згадую, що доросла. Сміюсь із себе…
Автор: Світлана
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
