fbpx

Праворуч від залізниці болото і зліва болото. Зліз в нього, води по коліно, гуркоче поїзд, на небі величезний блідий місяць. – Господи – зітхнувши, голосно кажу я – чому все так складно?! – Ось і я задаюся тим же питанням! – пролунав голос, який намагався перекричати гуркіт поїзда. Від страху я впав у воду

Влаштувався я на нову роботу і буквально в перший же день звернув увагу на високу, струнку дівчину. Одягнена вона була скромно, та й взагалі видно було, що не дивлячись на зовнішність, людина нерозбещена. Мінімум косметики тільки підкреслював її красу. Без помітних прикрас і золота. Коротше, я закохався по вуха.

Почав проводжати її до зупинки, приїжджав для цього на роботу навіть в свій вихідний. Потім проводжати її я став вже до будинку. Однак, додому вона мене не впускала, не дивлячись на пізній час, тому що жила з подругою і у них була домовленість нікого не водити. Грошей у мене тоді і так особливо не було, ще й на подарунки їй витратився, коротше додому йшов пішки. З одного кінця міста в інший, ночами темними. Місто у нас велике, від її будинку до мого кілометрів 20 не менше. Всі ноги стирав, на інший день намотував бинти і знову йшов. Ну любов в юності так і виглядає … це нормально.

Звичайно, справа була навесні. І ось значить йду я черговий раз, сили уже немає, недосипаю, недоїдаю, ноги заплітаються. Вирішив зрізати шлях. Вліз на залізничний міст і потопав по шпалах. Не видно взагалі нічого. Чую йде поїзд. Праворуч від залізниці болото і зліва болото. Зліз в нього, води по коліно, гуркоче поїзд, на небі величезний блідий місяць.

– Господи – зітхнувши, голосно кажу я – чому все так складно?!

– Ось і я задаюся тим же питанням! – пролунав голос, який намагався перекричати гуркіт поїзда. Від страху я впав у воду. Позаду мене стояла дівчина, в одній руці спідниця, яку вона тримала щоб не намочити, в інший газовий балончик, про всяк випадок спрямований на мене.

Поїзд пройшов, вилізли назад на колії. Мокрі, злі. Сів на шпали, закурив. Джинси задерлися, побачила бинти і каже. – Я дивлюся ти досвідчений ходок – засміялася.

– Та не кажи…

– Давай змінимо пов’язки, вода брудна все-таки. – дістала з бездонної жіночої сумки бинти. Поміняли, тільки встали щоб йти, з гаражів внизу біля насипу вилітає зграя собак і до нас, ми в іншу сторону і там теж собаки. Причому з явним наміром влаштувати пізню вечерю.

– Лягай! – засичала вона – Швидше! Впали на шпали, лежимо. Вона взяла балончик напоготові і поповзла вперед, махнувши рукою – «за мною». Проповзли як десант метрів 20, собаки пішли. Лежимо, і в обох просто слів немає від усього цього.

– Влаштувалася барменом – каже вона, лежачи обличчям в траву – Один день відпрацювала, а у них виявляється немає розвозки для співробітників. Раніше не могли сказати?!

– Буває … – знизав плечима я.

Ми одружені вже 11 років. Виявилося, що та дівчина в яку я був закоханий на роботі, живе не з подругою, а з чоловіком. Але я особливо не засмутився, просто зрозумів, що головне це не краса, а турбота і надійність.

Фото ілюстративне

Позначки:
facebook