Працюю я майстром з підключення інтернету. Природно, з перфоратором. Гуркіт стоїть в під’їзді неймовірний. Мені не звикати, а ось мешканці часто незадоволені. Але не цього разу.
Прочинилися двері в квартиру направо, і замість очікуваних криків і обурення, на мене з хитринкою дивилося миле, жіноче обличчя. Засміялася в долоньку. Перфоратор вимикаю, дивлюся на себе, навколо. Нічого смішного не бачу. Але дама симпатична була, на всякий випадок посміхнувся теж.
– У вас все обличчя в пилу – говорити мені, все так же сміючись – Вибачте … Ну – думаю – Підкочує схоже! Обтрусився, і знову піднімаю свій інструмент, щоб роботу продовжити.
– Знаєте – раптом каже вона – У сусідів в цей час дитинка спить, ви б не свердлили поки.
– Нічого не можу вдіяти – знизав плечима я – У мене графік, треба зробити інтернет, люди чекають.
– Це всього півгодинки – з милою посмішкою говорить вона – Заходьте, я поки вас чаєм напою. Відпочинете.
Ну, тут у мене заграло чоловіче начало. Провід змотують, заходжу. Всередині чисто, світло, затишно.
– Ви проходите на кухню – каже мені – Чай я вже заварила. Заздалегідь.
Останні слова знову з якоюсь хитринкою сказала. Зайшов, присів. Чекаю що далі буде. Чайок попиваю з цукеркою, і очікую її подальших дій. Тут дивлюся, а на кухні кран протікає. Ну я як людина господарська, встав, покрутив. Так і є, прокладці хана прийшла.
– Так він давно протікає – махнула рукою вона – Взагалі на кухню рідко заходжу, тут вимикач щось барахлить … Ну я не розгубився, оскільки розраховував на гідну оплату. Порився під раковиною, знайшов ключ газовий.
– А ви мені допоможете так? – посміхнулася вона – Ой, спасибі! Ви тоді робіть поки, а я в душ сходжу. Якраз збиралася.
– В душ не вийде, воду треба перекрити – кажу їй.
– Ну ладно – змирилася та, і пішла в спальню. Чую шафу відкрила, речами шелестить. Переодягається. Коротше метушня якась в кімнаті. Воду перекрив, пішов кран лагодити. Все зробив, руки помив, сиджу чай допиваю. Заходить на кухню, і вже не одна. Веде з собою чоловіка, з похмілля мабуть. Підтаскує його до раковини, показує на кран і каже: – Ось бачиш! Справ було на дві хвилини! – кричить вона на чоловіка мабуть – А ти мені два місяці обіцяв полагодити!
– Ну чо ти починаєш … – замучав мужик. Тут то я і зрозумів, що мене розвели як дитя мале. Але, чесно кажучи, подивився я на всю цю сцену сімейну, і кілька речей мені незрозумілі залишилися. Навіщо взагалі такий шлюб потрібен? І чому не можна було сантехніка викликати давним-давно?
Автор фото – Сергій Майстер
