Я все літо з онуком на дачі просиділа! – розповідає 50-річна Ольга Леонідівна. – З середини червня і майже до кінця серпня! Все, насиділась, втомилася. У суботу дзвоню дочці, кажу – знаєте що, дорогі мої, пора і честь знати. Завтра забирайте дитину, пише Pirooog.
У мене вже купа справ накопичилася в місті … А вона мені заявляє – ми розраховували, що ти, мовляв, до вересня з Андрійком посидиш, нам його нікуди дівати! .. У дочки Ольги Леонідівни, Олександри, кредит, вони з чоловіком багато працюють. Зарплату Олександри – вона трохи менше – повністю відносять до банку, на зарплату чоловіка живуть утрьох, тому не розкошуюють. Джерело
Їх синові Андрію майже сім, в цьому вересні він йде в школу. На найперший шкільний тиждень Олександра бере на роботі відпустку, потім відкриється ГПД, і Андрійко до вечора буде там. Олександра сподівається, що вечорами зможе забирати сина сама – точно так само, як забирала з садка.
До першого вересня все готове: новенький ранець, зошити з ручками, костюм з жилеткою, фізкультурна форма … І тільки Олександра розслабилася, що все начебто більш-менш нормально, все владналося і визначилося – як несподівано на останній тиждень серпня встала на диби бабуся. Забирайте, мовляв, дитину, у мене справи, я втомилася і взагалі, нікому нічим не зобов’язана.
– Я вам і так добре допомогла, скажіть спасибі! – каже Ольга Леонідівна дочці. – Все літо ви проблем не знали! А тепер мені ніколи. Мені треба сходити субсидію продовжити, постригтися, до лікаря записатися вже, нарешті. Квартиру привести в порядок, зробити генеральне прибирання, вікна помити, штори випрати. З дитиною все це робити проблематично!
– Мамо, ну почекай трохи, залишився тиждень! – ледь не плаче Олександра. – Потім і приберешся, і пострижешся, і все зробиш, що треба. Субсидію продовжити я тобі допоможу, в Інтернеті подамо заяву. До лікаря на декілька днів пізніше сходиш. Ти мене-то теж зрозумій, куди мені зараз дитину дівати?
На роботу з собою брати? Хто мені дозволить? – Так це ваша дитина – і ваші турботи! – стоїть на своєму бабуся. – Звідки я знаю, куди ви його дінете. Я сиділа з ним, поки могла, зараз – все! Більше не буду.
Придумуйте щось ще! Наймайте няню, відпрошуйтеся, нехай чоловік твій відпустку бере. Це ваші проблеми! Бабуся уперлася і на поступки не йде. – Ні, ну це взагалі нормально? – злиться на матір Олександра.
– Дитячий садок, штани на лямках. На рівному місці влаштувала всім цирк, як так можна! Адже ми розраховували, що дитина у нас до вересня влаштована, а тут! Няню, каже, наймайте! Наче знайти няню – це справа одного дня! Відпрошуйтеся! Відпроситися на годину можна, але не на тиждень ж … За словами Олександри, це дуже в маминому репертуарі – завередувати, поставити всіх в абсолютно безглузде становище, змусити просити і в підсумку все одно відмовити.
Подібне вже було: мама погоджувалася посидіти з онуком, і навіть сиділа, а потім під кінець викидала щось подібне. – Були б якісь термінові причини повернути дитину – хвороба там, наприклад, або потоп в квартирі – ніхто б і слова не сказав! – каже Олександра. – Але коли раптом людині закортіло підстригтися – це взагалі за гранню!
Олександра серйозно ображена на матір – вона вважає, що так не робиться, це просто шкідництво якесь. Ну так, з одного боку, бабуся сидіти з онуком не зобов’язана. Але мама адже погодилася! Відсиділа два з половиною місяці, все літо – звичайно, допомогла колосально. І зовсім незрозуміло, чому не можна потерпіти ще кілька днів? Чому треба поставити дітей в складне становище, змусити судорожно кидатися, нервувати, шукати вихід?
Читайте також: Порадили нам масажистку для донечки, а тут прийшла суха бабця 72 років. Руки у неї виявилися золоті, а ось родичі огuднuми
І так в житті досить проблем, щоб ще створювати їх своїм дітям штучно. – Звичайно, ми викрутилися! – каже Олександра. – На пару днів чоловік візьме роботу додому, потім посидить мама моєї подруги, а в п’ятницю, може бути, у мене вийде відпроситися … Але з мамою я тепер взагалі не хочу мати ніяких справ. Мелодія дзвінка, і розмовляти не буду! Просто не хочу. Вона мене жахливо підвела … З такою мамою і ворогів не треба!
– Дочка слухавку не бере – це замість подяки, мабуть, за те, що я з її дитиною все літо сиділа! – скаржиться Ольга Леонідівна. – Ось так! А я вже давно зрозуміла – скільки не допомагай, хоч гопки скачи – все одно хорошим не будеш. Знайде, за що образитися. А Ви згодні з тим, що дочка в даному випадку повинна сказати матері спасибі і не ображатися? Або «з такою матір’ю і ворогів не треба»?
