fbpx

Прийшла додому з роботи, зайшла на кухню, щоб пакети з покупками розібрати. Дивлюся – на столі велика миска з пирогами. Не наша миска. І пироги не наші. Ми з невісткою задоволені роти роззявили і тільки син пояснив, настільки все було небезпечно

Я онука покликала, розгубившись в сумнівах: він що, сам пироги зробив?

– Що, бабусю? – Олег прибіг на кухню.

– Звідки пироги?

– Мене пригостили, – похвалився онук, загарбав пиріжок, відкусив шматочок і погладив себе по животу: – Смачні! Майже як у тебе!

– А хто пригостив? Онук плюхнувся на табуретку і почав розповідати. По дорозі зі школи він знайшов портмоне. Заглянув у нього, там лежали документи. Олег подивився в паспорті сторінку з реєстрацією, зорієнтувався, що це зовсім поруч, і пішов занести знахідку.

Знайшовши потрібний під’їзд зазначеного в паспорті будинку, він подзвонив в домофон і повідомив про мету свого візиту. На порозі квартири його зустріла жінка, подивившись на барсетку вона відразу вигукнула: – Чоловіка! Ось розтяпа!

Олег відмовився від грошової винагороди. Тоді дружина розтяпи вручила йому миску з гарячими, тільки з духовки, пиріжками. Олежик, знатний ласунчик, із задоволенням прийняв дар. Пирогів вистачило всю родину. Невістка після мене прийшла, здивувалася випічці – коли це я встигла? Я їй про Олега розповіла, ось вона відразу заусміхалася!

Один син насторожено до вчинку Олежки поставився, коли з роботи повернувся: – Більше так не роби! Не ходи до незнайомих людей один. Тобі треба було мені, мамі або бабусі зателефонувати, попередити! Наступного разу – неси додому, разом повернемо.

А ми з невісткою і не подумали навіть, що це могло бути небезпечно. Гордість за поведінку восьмирічки очі застелила: молодець, що сам дізнався адресу і повернув, а ось що один невідомо куди пішов – не подумали.

Лаяти Олега ніхто не став, але син весь вечір йому пояснював про небезпеки, що підстерігають дітей на вулицях міста. Миску повернули. Видно, що дорога, хоч і пластикова. За пиріжки подякували. Олежика нам нахвалювали. Приємно було. Ось такого чудового онука мені син з невісткою подарували, любо-дорого подивитися. І самі порядні – ніколи чужого не візьмуть, завжди по совісті вчинять, і Олега таким же виховують.

Я вже не лізу, моє діло маленьке – іноді побалувати, приголубити, добрим словом підтримати. А з вихованням – все самі, все самі, я там третя зайва.

You cannot copy content of this page