У моєї кращої подруги є мама, їй 85 і вона в активному пошуку бойфренда. При цьому категорично не хоче «старенького дідуся».
Потрібен життєрадісний і щоб жваво ходив. Тому що мама любить гуляти. Ще добре б, щоб не глухий. Тому що мама любить симфонічну музику і поспішає ділитися враженнями. Ну і щоб веселий. Тому що мама сама весела і знає сто анекдотів з єврейським акцентом. Зануда не підійде.
Засада в тому, що жваві, веселі і з хорошим слухом самі намагаються виловити рибку свіжіше. Так що, як вважає мама, вона впряглася в марафон на довгу дистанцію з перешкодами. Але ось ніби пощастило!
Познайомилася по оголошенню в газеті з якимось симпатичним і самотнім. Всього на рік старше. Жартівник. Цілий місяць передзвонювалися по телефону, домовившись в кінці кінців про побачення. І тут мама відразу вирішила зайти з тилу. Вона запросила нового знайомого не в парк на лавочку для спільного годування голубів, а в симфонічний зал, на шикарний концерт (пенсіонерам зі знижкою!). Та ще й з ознайомчою лекцією англійською (ну а якою ще), про яку і у мами, і у її залицяльника уявлення дуже туманне.
Коротше, коли після півгодинної абракадабри почалася какофонія Джона Адамса, з’ясувалося, що кавалер, не витримавши кaтyвання прекрасним, поринув у глибокий сон прямо під час увертюри. Але мама в темряві і під пекельні звуки литавр не зрозуміла про сон.
Її відвідало тяжке передчуття – вона вирішила, що бойфренд пoмeр. Тихо і ненав’язливо відійшов, так би мовити, в інший світ. А як перевіриш в темряві, та ще й під громоподібні акорди, жива людина чи ні? Тому мама рішуче ляснув кавалера по щоці і злегка штовхнула ногою. Рeaнімація виявилася дуже дієвою, лицар прокинувся після сну (мама зітхнула з полегшенням). Але замість подяки цей хмир звинуватив рятівницю в тому, що вона poзпущена хyлігaнка і цинічно відмовив у подальшій взаємності.
Читайте також: Пробачити не можу собi, що погодилась на такий «заробiток» – Я виносила дитину чужим людям
Мама переживала, що все так вийшло і навіть філософськи зауважила, що вже краще б він до неї недвозначно приставав під грім і блискавки «атoмного Доктора», ніж спочатку заснув, а потім кинув. Щоб відволікти маму від сумних думок, ми з подругою привезли її в шинок на денний бранч (ввечері не можна, тому що по-перше, продовження серіалу, а по-друге, час приймати таблетки).
Вибрали найкращий столик на відкритій веранді, з видом на затоку. Сіли. Приготувалися замовляти. І тут мама заявила, що бажає пересісти о-о-он туди, за ту колону, біля стінки. Але там же тісніше і вид гірше, почали переконувати ми непокірну стpaждальницю. Зате, парирувала мама, там столик круглий. А цей весь в кутах. Не буду я на куті сидіти, прикмета погана – сім років заміж не вийду.
