Прилетіла я на відпочинок до Туреччини і зустріла тут свого брата двоюрідного. Він мало того, що відпустку мені зіпсував, так тепер ще й родичі зі мною не спілкуються

Я працюю цілий рік, щоб дозволити собі раз на рік злітати і погрітися на сонечку на березі Туреччини. Дуже люблю тури, де «все включено» – і щоб зірок було побільше. Збираю і багато в чому собі відмовляю, я вважаю що це хороший стимул для мотивації – 3 тижні безтурботного відпочинку. Я все таки маю на це повне право, чи не так?

Тим більше працюю керівником відділу. Але тут щось не дуже мені пощастило з відпускними, та ще й на роботі зменшили мій %, тому довелося задовольнятися 3-х зірковим готелем (зазвичай я брала 4). Готель мені сподобався, хоч і 3 зірки, але рівень досить пристойний – можна взагалі нікуди не виходити так як все було на території.

Перший тиждень пролетів просто чудово, я навіть не думала що можна відпочивати за маленькі гроші. Виходжу якось ввечері вниз, так захотілося попити кави з автомата, як тут чую знайомий голос: – Яно, яка зустріч! У місті то тебе сто років не бачив, а тут закордоном!

Це був мій двоюрідний брат Семен. Коротко про нього: нехлюй яких світ не бачив. У нього вже 3 шлюби, постійно змінює місце роботи, любить дуже байдикувати. Сама не розумію, як він тут опинився, адже я чула, що у нього постійно якісь проблеми.

– Привіт Семене. Яким вітром?

– Так ось нову роботу знайшов, як заробив грошей, так відгул взяв, вирішив 7 днів відпочити, вже півроку в Туреччині не був. Ти повечеряти в ресторан вийшла? А можна з тобою?

– Ні, я кави з автомату попити.

– Почастуєш?

Посиділи ми з ним в холі готелю на диванах, попили кави та поговорили. Яким він був, таким і залишився. Даремно я йому сказала номер своєї кімнати … Тільки лягла спати, як тут стукіт у двері. Відкриваю – варто Семен: – Не займеш мені 20 доларів або в лірах або навіть в гривнях?

– Семене, у мене в самої лише 50 є з собою. А хіба мало що. Можу дати тільки 10. Пішов. Здавалося б все вже забулося, але вранці о 6:00 знову стук у двері. Відкриваю, а там стоїть дівчина і ламаною російською мені каже: – Мне сказали вы сможете платить за свой родственник, его могут забрать полиция. Он не платит счет.

І кличе мене з собою. Швидко одягаюся. Іду. А там мій братик двоюрідний напив і наїв і платити йому нічим. Мабуть всю ніч в ресторані просидів – на що сподівався, неясно. І вже поліцейські прибули. Довелося викуповувати брата – і оплачувати рахунок на 123 долара (у мене з собою була кредитна карта, так ще й комісію взяли).

– Дякую, я віддам тобі вдома все, просто друг з ким ми сиділи кудись подівся, він пригощав нас .. але пропав. Знаю я таку схему халявщиків, мабуть вона і тут працює. Гаразд, що поробиш. Жаль його. Суворо заборонила йому взагалі з кимось зв’язуватися, а чекати закінчення відпочинку і відлітати. Але через 2 дні ситуація повторилася 1 в 1. Мене знову покликали оплачувати його рахунок. Тільки рахунок вже був під 200 $, та ще й в більш дорогому ресторані (у нас було 3 ресторани в готелі).

Гроші звичайно у мене були, але платити я не захотіла. Так більше того, мене служба безпеки готелю звинуватила в тому, що я не оплачую. Під питанням залишалося і моє перебування. Стала дзвонити додому його мамі. Пояснила ситуацію, та все зрозуміла. Пообіцяла скинути гроші на мою карту протягом 2х годин. Ці 2 години нас взагалі не випускали з території ресторану. Але все пройшло успішно і гроші прийшли, правда не всі, мабуть комісія. Довелося ще зі своїх 20 $ додавати.

Мені ще відпочивати трохи більше тижня, а він через 3 дня полетіти повинен. Я вирішила зробити хід конем – знайшла через Інтернет екскурсію якраз на 2 дня і зранку поїхала з натовпом туристів. Довелося ще викласти за цю справу близько 100 $, да уж, останній місяць мабуть доведеться зовсім туго – всю заначку витратила.

Приїхала в готель і зустріла Семена. Якось не по доброму він зі мною попрощався, мабуть тут знову пригоди були у нього. Гаразд. Відпочила я залишок днів добре, прилетіла додому. І що я дізнаюся? Всі родичі тепер про мене «правду» дізналися: – Виявляється відпочиваючи в Туреччині я харчувалася за рахунок свого двоюрідного брата, а коли насиділися в ресторані на 200 доларів, то обманним шляхом вмовила свою тітку скинути мені ці гроші!

Але так як я для них родичка, то вони мені все це пробачають. Але останній раз. Такого нахабства я тільки в фільмах зустрічала. Природно мені ніхто ніяких грошей не віддав.

Але і це ще не все. Як я вже писала, що Семен постійно міняв місця роботи. І тут я побачила його на шиномонтажці, як перевзуватися приїхала. Переобувка коштувала 600 гривень. А Семен, як ні в чому не бувало каже: – Давай я тебе перевзую, тільки чек не дам – ​​від’їдь трохи від камери.

Перевзув він мені колеса. А я вже на наступний день написала скаргу на те, що мені співробітник шиномонтажки Семен чек не видав і просив від’їхати від камер. Звільнили його відразу, а родичі після цього так навіть з матір’ю моєю перестали спілкуватися. Але я задоволена залишилася. Нахабних потрібно вчити хоч як.

Фото ілюстративне з вільних джерел