На думку моєї мами, найголовніше призначення жінки – наpoдити дитину. Інше неважливо: наскільки добре склалася твоя кар’єра, наявність нерухомості та автомобіля. Якщо у тебе немає дитини – життя проходить даремно.
Мене не особливо напружувала мамина точка зору, я жила так, як вважала за потрібне. Тим більше, мені ще не зустрівся чоловік, за якого я б вийшла заміж. Єдине, я намагалася приїжджати до неї рідше, щоб уникнути цих голосінь з приводу моєї бездітності.
А ось сестра моя молодша завжди і в усьому слухала маму. Саме за наполяганням матері, вона не пішла вчитися, а відразу вискочила заміж. І наpoджувала, щороку після весілля – теж за велінням мами. Та ось тільки кинув чоловік свою, дружину і втік. А сестра переїхала назад до мами, з 4 дітьми на шиї.
Мене перестали кликати до мами в гості з ночівлею, адже моя кімната була зайнята. А на пару-трійку годин мене запрошували частенько. Сестра з мамою бідкалися, як важко їм живеться, що грошей зовсім не вистачає. Я, з власної дурості, запропонувала невелику допомогу. Вони з радістю вхопилися за мою пропозицію.
Читайте також: Насолоджуйся мною доки я поруч. Сповідь зрадженої
Те, що починалося як «невелика допомога», через рік перетворилося в «ти зобов’язана нас повністю утримувати». Усвідомивши, що вони дружно сіли мені на шию, я перекрила фінансовий потік взагалі.
Тоді матері в голові прийшла супер-ідея. Вона привезла до мене додому наймолодшу доньку сестри. Вручивши мені дитину, мама сказала:
– Ось, подарунок тобі. Сама щось не наpoджуєш, так сестра від серця відірвала – виховуй. І пам’ятай нашу доброту.
Вона не стала навіть слухати мої заперечення, просто кинула дівчинку у мене в під’їзді і пішла. Подібного нахабства я просто не очікувала. Якщо вони думали, що у них вийде сплавити одного з дітей мені, то вони помилилися.
Я просто відвела дитину в поліцію і заявила, що дівчинку кинули. Ні, звичайно я спочатку намагалася відвести племінницю додому, але мені просто не відкрили двері, хоча я чула що всі там. Залишити її у себе я теж не могла – мені треба було летіти в інше місто по роботі.
Повернувшись додому через кілька днів, я виявила що вікна моєї квартири були закидані яйцями, а на вхідних дверях були написані лайливі слова. Я з’їздила до мами.
А власна мати прокляла мене, «пустоцвіт заздрісливий». З її слів, дитину в поліцію я відвела саме через заздрощі до плодючості сестри. І opгани опіки нацькувала теж я. Молодших дітей у сестри дивом не забрали, саму її поставили на облік. І це все повністю моя вина. Ні не вони, зі своїм «подарочком», а я.
Під прокляття мами, я пішла. Тепер я – найгірша дочка в світі.
