“Привіт, це Максим. Може зустрінемося?” Той самий «невдаха» десь роздобув мій номер. Серце приємно забилось. Мені хотілося відповісти «Так!», Але перед дівчатами я цього зробити не могла. А потім ще довго лікті собі гризла

Я сподобалася хлопцеві, якого мої подруги по роботі вважали невдахою. Ось тільки я не хотіла погоджуватися з думкою дівчат.

Але і сперечатися з ними страшно: засміють, як вони це вміють, а мені не хотілося б псувати свою репутацію в колективі, адже робота мені подобається. Звільнятися найближчим часом я не планую.

В той день я і Софія були в гостях у Наді. Ми пили вино, і говорили по душах, коли мені прийшло повідомлення. Я прочитала його вголос жартома.

“Привіт, це Максим. Може зустрінемося?” Той самий «невдаха» десь роздобув мій номер. Серце приємно забилось. Мені хотілося відповісти «Так!», Але перед дівчатами я цього зробити не могла.

– Потрібно придумати, як відшити його красиво! – сказала Софія.

– Але при цьому не образити, – додала Надя.

Дівчата придумали відповідь: «У мене всі дні розписані по хвилинах на місяць вперед, потім я їду у відпустку. Якщо через цей час ти не захочеш мене бачити, я зрозумію».

Відповідь прийшла швидко: «Щоб ти знала: слово «Ніколи» пишеться швидше!».

Всі дні, що залишилися до відпустки я відчувала себе ніяково, коли бачила Максима. Я шкодувала, що відмовилася. Дівчата вважають його невдахою, але, може, вони помиляються?

Так, він не красень, але цілком симпатичний хлопець. А ще він дуже розумний і працює не покладаючи рук, а тут це чомусь не вітається. У фаворі у колективу ті, хто любить часто робити перерви на чаювання, плітки і перекури.

Незадовго до моєї відпустки Максима підвищили. Він став нашим начальником. Коли я повернулася з поїздки, дівчата з відділу раптом почали ним захоплюватися і говорити, який він молодець, трудяга і талант.

А я не розуміла, як вони так швидко змінили свою думку? Максим був мені цікавий, ось тільки більше він не робив спроб зі мною зустрітися.

З розмов про нього я зрозуміла, що минулий місяць для Максима був дуже складним, він мало не ночував на роботі, щоб вчасно закінчити проект.

Але він запропонував мені зустрітися, хоча в його графіку взагалі не було вільного часу. Максим знайшов спосіб викроїти час для мене!

Докори сумління мучили мене і у відпустці, і під час роботи. Ну чому я відмовилася? Проводила б вечори не на самоті, а з милим і цілеспрямованим хлопцем.

Мені не хотілося заводити службовий роман, адже тоді про нас будуть всі пліткувати. До того ж все зіпсував мій страх перед ярликами. Ех, знала б я раніше, що вони знімаються так само легко, як і навішуються!

На наступний день після відпустки я зважилася написати йому повідомлення. «Я звільнилася, можемо зустрітися якось!»

І отримала відповідь: «У цьому місяці у мене новий проект, купа переговорів, а потім я на два тижні їду у відрядження. І якщо ти через цей час не захочеш зі мною побачитися, я зрозумію!».

Я ледь не розплакалася, зрозумівши, що він відповів мені тією ж монетою. Але тільки я прочитала це повідомлення, як отримала друге: «Але сьогодні ввечері я абсолютно вільний. Через півгодини чекаю біля під’їзду!».