Привіз син наречену в гості, знайомитись, я її попросила сир порізати до чаю, а вона мені: – “А у мене, Ганно Григорівно, правило: я в гостях нічого не роблю, тільки відпочиваю”

– А я завжди вважала проблему невісток і свекрух надуманою! – розповідає Анна Григорівна. – Думала, що з будь-якої дівчинкою можна порозумітися, при бажанні … до минулих вихідних!

– А що сталося у вихідні? – Так син привіз до нас на дачу дівчину свою. Ну як дівчину, тепер уже наречену: заяву подали вони, в листопаді весілля. Ми її бачили, звичайно, мигцем, але майже не спілкувалися, якось не було нагоди. Вони і зустрічаються півроку всього. Причому, саме зустрічаються, разом не живуть, хоча у Валерки окрема квартира.

І тут син нас обрадував – мовляв, одружуся! Батько каже – ну, вези тоді наречену у вихідні до нас на дачу, представиш офіційно, відсвяткуємо заручини.

Молоді приїхали в суботу до обіду. Звичайно, Ганна Григорівна готувалася до їхнього візиту, наготувала багато чого.

– Вони приїхали – я почала накривати стіл на веранді! – розповідає жінка. – Кажу гості – Наташ, ходімо, допоможеш мені на кухні! Так у мене все готово було, зрозуміло, картоплю чистити я її б не змусила! Максимум, хліб порізати, серветки дістати. Дивлюся, а вона навіть вухом не повела, не пішла за мною! Залишилася з чоловіками за столом. Сидять, розмовляють, сміються.

Думаю, ну ладно, може, не почула, не зрозуміла. Принесла все на стіл сама, пообідали ми, вони з Валерою встали з-за столу і пішли в будинок, відпочивати з дороги, ми з чоловіком залишилися посуд мити і зі столу прибирати.

Кімната для молодих у передбачливої господині була вже підготовлена. Після відпочинку ті вирушили на річку і погуляти, а повернулися знову до накритого столу.

– Кажу, давайте зараз чай поп’ємо з пиріжками та бутербродами, а ввечері шашлики будемо смажити. Наташа, поріж, будь ласка, сир! А вона мені і заявляє – «А у мене, Ганно Григорівно, правило: я в гостях нічого не роблю, тільки відпочиваю. Звідки я знаю, як цей сир у вас прийнято різати? Наріжу ще не так, навіщо це треба!» Я мало не впала! Ось скажи, як сир для бутербродів можна нарізати «не так»? Чесно кажучи, не уявляю.

Майбутня невістка всі два дні діяла строго по своєму правилу – по господарству не вдарила палець об палець. Увечері чоловіки смажили шашлики, Наталя стояла поруч з ними біля мангала і розповідала байки, поки Анна Григорівна різала овочі і накривала стіл.

Відчуваючи, що мати вже на взводі, мити ввечері посуд зголосився Валера. Наталя навіть пальцем не ворухнула, щоб йому допомогти.

– Ну хоч тарілки зі столу можна було зібрати і віднести до раковини? – дивується Анна Григорівна. – Навіть не подумала! Та й помити можна було, в принципі. Дача у нас упорядкована, є гаряча вода. І посуду не стільки вже й багато, чотири тарілки всього.

На наступний ранок молоді спали до обіду, потім ліниво виплили до знову ж накритого господинею столу, а там і почали збиратися додому – завтра на роботу, мовляв. Наталя принципово навіть ліжко за собою не прибрала. – Теж, напевно, боялася заправити ліжко не так, як у нас прийнято! – зітхає Ганна Григорівна. – Що ж. Таке диво бачу вперше.

А можливо, дівчина права – вона приїхала в гості, її запросили, тому доглядати за гостями повинні господарі? І це з їхнього боку безпардонність, давати гостям доручення – так, давай-ка поріж сир, принеси хліб, віднеси тарілки?

Чи все ж з боку гості неправильно поводитися ось так – за два дні палець об палець не вдарити, і навіть не запропонувати допомогу? Що думаєте?

Фото ілюстративне з вільних джерел