Зустрічаюся зі своїм хлопцем вже більше трьох років. Все це почалося ще тоді, коли ми вчилися в школі. Ми познайомились перед Новим роком і закохались з першого погляду. Діма відразу запропонував зустрічатись, і я погодилась. Пів року пролетіло немов кілька днів. Ось випускний, іспити, підготовка до інституту.
Поступили ми в різні інститути. Діма із забезпеченої сім′ї, тому поїхав у столицю навчатись. А я залишилась у свому місті. Ми вирішили зустрічатися на відстані. Це було складно, та й зараз не легше, тому що ми могли бачитися тільки раз на місяць, влітку ж ми були всі 3 місяці разом.
Незабаром я зрозуміла, що у нас все менше і менше спільних тем для розмови. Ми розповідали один одному тільки про те, як пройшов день – на більше слів не було. Якось непомітно для нас самих все спільне, що у нас було, поступово пропало.
Якось на одних вихідних я з батьками поїхали до бабусі в село. Там я познайомилась з одним мухлопцем. І всі вихідні ми провели разом. Він говорив, що я йому дуже сподобалась, він мені теж. Ми обмінялись телефонами. Він пообіцяв що як повернеться в місто, він там працює, а приїхав допомогти мамі, то зателефонує.
Повернувшись додому, я все обдумала і вирішила, що не піду на побачення, якщо мій новий залицяльник зателефонує. Не хотіла обманювати Діму, і наші з ним стосунки. Але не вийшло.
Він телефонував, запрошував на побачення, а я немогла відмовляти, зустрічав мене після пар. Ми ходили в кіно, просто гуляли. Я побачила в нього ті риси характеру і якості, яких мені так не вистачало в Діми. Він більш впевнений в собі, знає, чого хоче від життя. Ми були такі щасливі.
Зараз приїхав Діма, ми стали з ним такі різні. І я, і він дуже змінились. Я не відчуваю того, що відчувала раніше
І тепер я не знаю, що робити. Я заплуталась. Діму знаю давно, це мій перший хлопець, я в ньому впевнена. А з другим ми знайомі лише місяць.
Що Ви можете порадити? Як безболісно для всіх вийти з ситуації, що склалася?
Фото pixabay.com
