При одруженні ми відразу домовились з чоловіком, що кілька років будем жити для себе. Щоб подорожувати, тай, звичайно, дізнатися більше про один одного. Після весілля ми майже п’ять років жили без дітей, у нас все добре склалося, але чомусь це не влаштовувало мою рідню, особливо маму. Звичайно їй хотілось онуків, так як в її подруг у всіх є, а у деяких з них онуки вже в школу ходять.
Зараз нашій доньці п’ять років, бабусі й дідусі її просто обожнюють і при першій нагоді беруть її до себе. Особливо влітку на дачу, найчастіше мої батьки, так як вони вже на пенсії, а мама і тато чоловіка працюють, але у відпустку на море їдуть завжди з внучкою.
Бабусі і дідусі дитину дуже розбалували, але зауваження не можна зробити нікому, відразу ображаються і дорікають нам в неправильному ставленні до власної дитини. Навіть буває так, що моя мама переодягає Наталю в інший одяг, що купила я – не підходить. Все їй не подобається: то синтетика, то занадто яскраве, то холодне.
Коли я купила собі шубу, мама відразу ж відреагувала в такому ж дусі: «дитина ходить, в будь-чому, зате ти в хутрі». Мені стало дуже так прикро від таких слів, ні, щоб порадіти за мене, я так давно про це мріяла, але таке враження, що я купила шубу за її гроші або у нас їсти нічого, а я на себе витрачаю гроші.
Свекруха любить і вміє добре в’язати, і для Наталі вив’язано все, від шапочки до рукавиць. Коли вони приїжджають за онукою, то вона обов’язково повинна бути одягнена в ті речі, які зв’язала свекруха. Відразу починається, що я не ціную її допомоги, і що якщо сама не вмію в’язати, так хоча б була вдячна, що у дитини є можливість носити красиві і практичні речі.
Спочатку образилася, що я не захотіла вчитися у неї в’язати, а тепер знайшлася і інша причина.
Фото спеціально для Osoblyva.ua
