Роками Роман надсилав матері гроші з-за кордону, щоб погасити кредит за новий будинок. Всі ці роки він працював важко, прикладав багато зусилля і часу, і кожен раз, коли він перевіряв, що його мати справляється з платежами, він відчував спокій.
Проте одного дня Роман дізнався, що гроші, які він надсилав, витрачалися зовсім не так, як він уявляв. А все почалось з того, що одного вечора чоловік сидів на дивані своєї орендованої квартири в Лондоні, перевіряв свої фінансові рахунки.
Зайшовши в мобільний банкінг, він помітив, що черговий платіж на погашення кредиту матері був успішно здійснений. Це був черговий крок у тривалій серії виплат, які він виконував протягом останніх кількох років.
І хоча він відчував задоволення від того, що його мати могла б мати певний фінансовий спокій, йому стало цікаво дізнатися більше про те, як саме йде погашення кредиту.
Залишивши повідомлення матері, Роман запропонував її поговорити: “Привіт, мамо, як справи? Як там погашення кредиту?
Все нормально?”
Мати відповіла майже миттєво: “Привіт, Романе! Так, все йде добре, не переживай. Кредит поступово погашається. Я стараюся не думати про це, а просто жити далі.”
Роман подумав, що все чудово, і вирішив, що все йде як по маслу. Однак, через кілька днів він отримав дзвінок від старого друга Олега, з яким вони разом працювали ще в юності та який жив неподалік від їхнього будинку.
“Привіт, Романе! Як ти?” — запитав Олег із якимось натяком на серйозність у голосі.
“Привіт, все добре. Тільки що перевіряв рахунки, думаю, скоро кредит погаситься. Мама молодець, справляється.”
“Роман, я не хочу тебе засмучувати, але ти впевнений, що твоя мама все робить правильно?
Роман застиг на місці. Він не розумів, про що йому хотів натякнути його знайомий. Роман почав сумніватися у всьому. Потрібно було з’ясувати, що відбувається.
Коли Роман нарешті повернувся додому після довгої відсутності, він був сповнений змішаних почуттів і все сам побачив на свої очі.
І ось, стоячи біля воріт свого будинку, Роман помітив, що будинок виглядав зовсім по-іншому. Він не міг одразу зрозуміти, що саме змінилося, але щось було явно не так.
Новий фасад з яскравою штукатуркою, замінені старі ворота на сучасні, елегантні металеві, а сад виглядав неймовірно доглянутим — як після професійного ландшафтного дизайнера.
Це все виглядало дуже дорого. Звісно, на таке оновлення будинку радісно було дивитися, але Роман не міг позбутися відчуття, що щось не так.
Він підійшов до дверей і постукав. Мати, почувши стукіт, відразу вийшла. На її обличчі грала щира усмішка, але Роман помітив, як вона замислилась, коли побачила його вираз обличчя.
“Романе! Як ти? Ти повернувся! Ти бачив, як змінився наш будинок?” — запитала вона, зустрічаючи сина на порозі.
“Так, бачив. Але, мамо, я не розумію. Що сталося з будинком? Чому він виглядає так, ніби ви зробили великий дорогий ремонт?” — голос Романа був спокійний, але в ньому відчувалася тривога.
Мати подивилася на сина з виразом обличчя, який Роман не міг зрозуміти.
“Романе, це просто оновлення. Я вирішила зробити деякі покращення, щоб зробити будинок більш затишним. Ти ж знаєш, як я люблю красу.”
“Мамо, це не просто покращення. Це цілий ремонт! Це коштує грошей. І де ти взяла гроші на це?” — запитав Роман, спостерігаючи за її реакцією.
Мати трохи нервово засміялася і відвела погляд. Вона явно була чимось здивована, але не готова розповісти всю правду. Вона вже почала помічати, що син не дуже вірить у її слова.
“Це, Романе, не важливо. Я просто вирішила, що треба покращити умови, коли ти приїдеш. Ти завжди любив тут бути, і я думала, що це важливо для тебе.”
Роман зробив крок вперед, його погляд став більш пильним, а голос різким: “Мамо, ти завжди казала мені, що гроші йшли на погашення кредиту за будинок. Я відправляв тобі величезні суми, і ти не згадувала про жоден ремонт! Як це розуміти?”
Мати здригнулася і нарешті подивилася на нього серйозно. Її погляд став напруженим, а її голос — тихим і злегка тривожним.
“Романе… я не могла тобі сказати, але я використовувала частину твоїх грошей, щоб зробити цей ремонт. Я не хотіла тебе турбувати цим, бо ти дуже багато працюєш і можеш засмутитися. Ти ж так намагаєшся допомогти, а я не хотіла, щоб ти переживав.”
Роман відступив назад, його погляд був сповнений розчарування.
“Тобто ти використовувала гроші, які я надсилав тобі для погашення кредиту, для того, щоб робити ремонт? Мамо, це не те, на що я сподівався. Я думав, що ці гроші йдуть на важливіші речі.”
Мати поклала руки на стіл і тихо сказала: “Романе, я не знала, що робити. Я думала, що це важливо для нашого дому, для тебе. Ти не був тут, і я не могла просто сидіти і чекати, поки ти повернешся. Я боялася, що, якщо я не зроблю цього зараз, цей будинок стане для нас просто бетонною коробкою.”
“Але чому ти не сказала мені? Я б допоміг знайти рішення!” — відповів Роман, його голос звучав обурено, але він намагався контролювати себе.
Мати встала і наблизилася до нього, ніби хотіла щось пояснити.
“Я знаю, я помилилася, Романе. Але, бачиш, мені здалося, що я роблю правильне рішення. Я просто хотіла зробити наш дім красивішим.”
Роман зітхнув, здавалося, що його світ обрушився. Він не міг зрозуміти, чому мати не довіряла йому достатньо, аби розповісти правду.
Йому важко було пробачити, адже всі ці роки він намагався зробити все для того, щоб нарешті будинок став остаточно їхнім, а мати використала гроші на дорогий ремонт.
“Мамо, я все зробив для того, щоб ти нічого не потребувала. І тепер я не знаю, що думати. Я не можу просто так це пробачити.” – сказав Роман матері.
Мати опустила голову, її очі наповнилися сльозами. “Я не хотіла тебе обманювати, Романе. Пробач мене.”
А ви любі читачі, як думаєте: чи можна пробачити близьким, а надто рідній матері те, що вона використала гроші сина, які він так важко заробляв не за призначенням, навіть якщо її наміри були хорошими? Чи можна відновити та побудувати знову довіру в родині?
Олеся Срібна
