Нічого кращого Вероніка не вигадала, як звернутися до бабки Марусі, щоб та зробила щось і повернула їй чоловіка. Хоча спочатку жінка в це не вірила, але від безвиході та образи пішла на цей відчайдушний крок.
Жінка у шлюбі з Ростиславом понад 10 років, а дітей все в них немає. Чоловіку дуже хотілося нащадків і дружина мріяла про маленького, тільки все в них ніяк не виходило.
Останнім часом жінка почала помічати, що чоловік дуже сильно змінився. Часто, посилаючись на втому, засинав, відвернувшись до стіни. Вечорами їм не було про що поговорити, Ростислав все більше проводив час перед телевізором або витав десь у хмарах. Жінка це бачила, проте нічого вдіяти не могла.
Бабуся Маруся не вміла ворожити, проте хтось розпустив про неї такі чутки. Вона тільки пліткувала, все про всіх в селі знала, могла якоюсь порадою допомогти. Коли жінка до неї прийшла, та зовсім не здивувалась, давно очікувала гостю.
— Вероніко, ти довго терпітимеш, що твій чоловік наліво ходить? – запитала бабуся Маруся.
— Як наліво? – здивувалась жінка.
— Ну ти даєш! Ростислав твій вже пів року, як ходить до моєї сусідки Мар’янки, катає її на машині, по магазинах возить, а ти й не в курсі. Чи просто заплющуєш очі на його пригоди? – просвітила жінку бабця.
— Чесно, я не знала. Вірніше підозри почали закрадатися, якось змінилися наші стосунки, – відверто й щиро промовила жінка, – дякую Вам, поговорю з ним про це.
Жінка ледь стримувала сльози. Їй шкода було себе, що досі не має у них спадкоємця, шкода було витраченого часу у шлюбі та того, що в її віці вже пізно виходити заміж вдруге.
Село у них велике та людяне. Всього ж і не побачиш. Найбільше жінка задавала питання, як це вона не вгледіла чоловіка? Як допустила, щоб він так в гречку вскочив? Все село про це знає, а вона не в курсі. Хоч би хто їй про це натякнув.
Увечері, замість того щоб спокійно говорити з чоловіком, жінка влаштувала йому стравжнісінький розбір польотів, як то кажуть.
— Вероню, ти що з дуба впала? Яка Мар’яна? Хто це тобі наговорив такого? Нічого в мене ні з ким немає, – виправдовувався чоловік, – обіцяю, я з дому вечорами більше ні ногою.
Жінка повірила і вони помирились. Через чотири дні вона зрозуміла, що при надії. Вона сподівалась, що зможе утримати чоловіка біля себе, адже він давно хотів дитину.
Ростислав піклувався про дружину, допомагав як завжди й навіть з дому не виїжджав. Проте, то ненадовго було. Майбутня дитина все-таки не змогла допомогти жінці утримати чоловіка біля себе і Ростислав знову почав гостювати у тої самої Мар’яни.
Він продовжував з нею зустрічатися, щоправда, ночувати завжди приходив додому. Вероніка вже зрозуміла, що любов чоловіка до неї згасла. Та ще та сама бабуся Маруся повідомила їй, що Мар’яна теж чекає на дитину.
Чоловік пішов від жінки до тої іншої. Пробачити йому цей вчинок Вероніка не могла, хоч і вмовляла себе. Залишилася одна з дитиною під серцем, причаїла образу і весь час думала, як нашкодити тій розлучниці. І нічого кращого не вигадала, як звернутися до бабці Марусі, щоб та зробила щось та повернула їй чоловіка. Хоча спочатку в це не вірила, але від безвиході та образи чого тільки не зробиш, на що тільки не наважишся. Бабуся тільки сказала, що все буде гаразд та відправила жінку додому.
Чоловік до неї так і не повернувся, жив з коханкою та очікував появи сина. Вероніка іноді від розпачу бажала їй поганого і в душі навіть не хотіла, щоб у них з’явилася та дитина. Проте, розуміла, що все погане може обернутися до неї самої.
Через кілька місяців у жінки з’явився хлопчик, на перший погляд, все з ним було гаразд, але потім мати стала все частіше відвідувати лікарів з сином, проте курси лікування допомогли небагато. Жінка зрозуміла, що тепер їй доведеться все життя його доглядати. Чи це не найбільше горе для матері?
— Навіщо я ходила до тієї бабусі Марусі? Навіщо хотіла Мар’яні поганого? Адже Бог все бачить, от і покарав мене. У них все добре, а у мене — ні. Хоч і не вірила я і може навіть не в бабці діло, але в житті все може бути, і тепер мені з цим жити, – часто картала себе жінка, але змінити вже нічого не могла.
Чоловік навіть не цікавився сином своєї колишньої дружини. Жив з Мар’яною та виховував своїх вже двох синів.
