Життя Рити з Кирилом було сповнене миру та взаєморозуміння. Після понад 40 років шлюбу вони все ще насолоджувалися одне одним, ділилися щоденними справами, ходили на прогулянки та пили чай разом увечері. Вони обидва сумували за старими часами, за місцями, де ми зустрілися і покохали. З цієї туги народилася ідея повернутися в рідне місто. Ми провели там чудові роки
Під час однієї з прогулянок рідним містом вони зустріли Злату – давню знайому Кирила. Мене здивувало те, як він відреагував на неї — явно зворушений, ніби побачив когось, хто нагадав йому щось важливе, але й болюче. Однак Рита не стала думати про це глибше, вважаючи, що це лише спогади багаторічної давності.
Злата запросила їх на чай, на що Кирило погодився з явним ваганням, але врешті погодився. Її будинок, хоч і скромний, був сповнений тепла і домашнього затишку.
Розмова, яка спочатку оберталася навколо старих часів і спільних друзів, почала набувати більш особистого тону. Рита почала бачити, як атмосфера напружилася, а Кирило уникав погляду Злати, яка, здавалося, мала сказати щось важливе.
Вона була не просто старим другом. Під час розмови за чаєм Злата заговорила про минуле та про те, якими важкими для неї були ті роки.
Злата подивилася мені прямо в очі і сказала щось, від чого моє життя на мить зупинилося: ” Мушу тобі дещо сказати, колись у нас з Кирилом був роман. Це було дуже давно, ще до вашої зустрічі. Від цього союзу у нас є дитина” .
Я подивилася на Кирила, але він уникав мого погляду, наче не міг зустрітися з моєю реакцією. Все наше життя, яке ми будували стільки років, раптом стало здаватися фальшивим, побудованим на брехні. Як він міг приховувати це від мене так довго?
Злата продовжила розповідь про те, як виховувала дитину сама, не знаючи, що буде з їхнім життям. Що Кирило ніколи не брав на себе відповідальності за свої вчинки.
Рита відчула, як її серце розривається навпіл, і кожна наступна хвилина цієї розмови, немов терен все глибше врізається в її душу.
Як тільки вони повернулися в орендовану квартиру, Рита вже не могла стримувати емоцій. Її розум був наповнений запитаннями, які потребували негайної відповіді. Вона глянула на Кирила, але побачила перед собою незнайомця, людину, яка десятиліттями приховувала від неї таку велику таємницю.
Кирило, явно спустошений, не намагався виправдовуватися. Він силкувався дивитися жінці в очі, але знав, що більше не зможе уникнути правди. Він важко сів у кріслі і сказав, що то все сталося дуже давно, ще до їхньої зустрічі. .
Його слова, хоч і були щирими, не втішили Риту.Вона почувався зрадженою і обдуреною. Довіра, яка була основою їхніх стосунків, була зруйнована.
Наступні дні були для жінки сповнені тільки думками про Кирила та його таємницю. Рита відчувала, що їй потрібно краще зрозуміти, що сталося багато років тому, перш ніж приймати будь-які рішення.
Вона вирішила зустрітися з Златою, щоб дізнатися більше про її стосунки з Кирилом і про дитину, яку вони разом виховували. Риті було цікаво, яким було їхнє життя до того, як вона з’явився на горизонті.
Зустріч із Златою була сповнена емоцій. Жінка виховувала доньку сама, з болем спостерігаючи, як Кирило влаштовує своє життя з іншою жінкою, як забуває про неї та свою дитину . Її розповідь була сповнена жалю та смутку.
Однак вона сказала, щоб Рита пробачила Кирила.Рита дивилася здивованими очима на Злату і не вірила її словам, як вона могла його ще захищати.
Після довгих днів роздумів Рита вирішила поговорити з Кирилом. Чоловік був готовий до найгіршого, до того, що жінка може піти, що їхні стосунки не переживуть цієї кризи.
Але незважаючи ні на що, Рита відчувала, що не готова припинити їхнє спільне життя. Жінка сказала до чоловіка, що потрібно разом вирішити, що робити в цій ситуації.
Однак Кирило мовчав, тоді Рита сказала, що він має визнати свою доньку і стати гідним батьком. Що він має поселитися разом з донькою, яка вже була майже доросла, 15 років та пожити місяць хоча б для того, щоб вернути її половину батьківської турботи, яку вона не мала.
Далі Рита поговоривши зі Златою, яка не була проти цього і донька теж. Та на жаль, чоловік не погодився на такі умови.
Олеся Біла
