Соломія майже місяць не виходила з дому. Вона наче перебувала в якомусь своєму світі, тільки маленький Дмитрик підбігав до матері і гладив і брав її за руку і говорив: ” Матусю будь ласка не плач, все буде добре” Але все одно в голові Соломії зринали картинки їхнього короткого спільного життя з Вадимом. І те як, як зрада її рідної матері зруйнувала її власне щастя.
Жінка згадувала хлопець того дня прийшов до неї з великим букетом її улюблених ромашок. Як вони довго гуляли а потім він сказав їй чи вийде вона за нього заміж. Звісно Соломія погодилась та відчувала себе найщасливішою у світі.
Однак після одруження ситуація змінилась. Вони стали жити у матері Соломії, квартира була трьохкімнатна, тож в місті всім вистачало. Вони жили мирно та дружно, навіть сусіди дивувалися як вони всі вживаються під одним дахом. Тож Коли Вадим прийшов додому під впливом оковитої та сказав, щоб Соломія збирала речі бо вони переїжджають, то дівчина не розуміла, що відбувається.
Вона спитала чоловіка, і той відповів, що він дізнався, як її мама колись вчинила з її батьком. А цього прощати не можна і він не хоче жити з такою людиною під одним дахом.
Соломія не те що здивована була, вона навіть не представляла, що Вадим це все так сприйме і думала, хто ж це такий добрий йому все розповів? Однак вона не стала перечити чоловікові зібрали речі і вони поїхали до його тітки. Тітка Вадима жила сама, Тож вона була рада прийняти молоду сім’ю з дитиною.
Вона залюбки погодилася дивитися за маленьким Дмитриком, щоб Соломія могла вийти на роботу. Зарплати у передмісті були не такі, тому навіть тих грошей що заробляли разом Соломія та Вадим не вистачало. А далі було ще гірше, Вадим почав прискіпуватися до Соломії за все, як вона одягається що купляє, з ким на роботі спілкуються і повертається додому.
Безпідставні чоловікові ревнощі так надоїли жінці, що вона просто вирішила піти з роботи, щоб не вислуховувати цього всього.
Через декілька днів у чоловіка було день народження. Соломія вирішила приготувати святкову вечерю, і в цьому допомагав Дмитрик та тітки.
Та Вадим ввечері прийшов з роботи не сам а з другом Русланом. Вони цілий вечір сиділи, і спорожніли всі пляшки. Вадим як сидів на кріслі так і заснув, а Руслан побачивши це пішов тихенько на кухню де поралась Соломія та почав чіплятись до жінки.
Він сказав що спеціально напоїв щоб залишитися з нею вона йому дуже подобається. Однак Соломія сказала що любить свого чоловіка а він нехай іде додому.
Та Руслан підійшов до жінки і намагався обійняти а в цей момент зайшов Вадим і побачив. Він почав обзивати жінку поганими словами і говорити їй, вона така сама як її матір. Чоловік ще довго кричав і не знати чим би все закінчилось якби з кімнати не вийшло тітка, яка втрутилась і сказала йому що якщо він хоче покричати то нехай йде на вулицю.
Вадим швидко одівся і вийшов з квартири а за ним пішов і Руслан. Соломія після цього полегшено зітхнула, втомлена вона прилягала та вмить заснула. Та серед ночі її розбудила тітка, яка заливалась словами та говорила: “Ой, лишенько, Соломіє, нема Вадима більше, це я винна”. Жінка з просоння не розуміла про що говорила тітка.
Та розповіла, що сусідка їй подзвонила і сказала, що її племінник потратив у дорожню пригоду, недалеко від їхнього будинку. Хоч Вадим дуже ображав однак вона почала теж гірко плакати і теж уже себе звинувачувала. Та раптом до них зайшла в квартиру сусідка, яка побачила що вхідні двері відчинені, та побачила як дві жінки ридали.
Вона підійшла до них та сказала їм: ” Не плачте та не звинувачуйте себе, я все прекрасно бачила, тож можу вам впевнено сказати, це не ви винні, а оковита ще нікого до добра не доводили”.
Автор: Нінель
