Сергій завжди вважав свою дружину, Олену, святою. Вона була його кращим другом, підтримкою та натхненням. Їхні стосунки були гармонійними, вони часто сміялися разом, ділилися своїми планами на майбутнє, будували спільне життя.
Він завжди відчував, що саме з Оленою він знайшов своє щастя. Вона була ніжною, турботливою і дуже уважною до нього. Її підтримка у важкі моменти була безцінною, і Сергій навіть не думав, що між ними може виникнути щось, що потрясе їхній спокій.
На роботі його колеги постійно скаржились на свої невірних жінок, а от Сергій навпаки те й робив що розхвалював свою Оленку. Чоловіків це почало дратувати і от одного дня вони сказали до Сергія щоб той швидше приїхав додому без попередження і подивився що його дружина робитиме.
Чоловік одразу не звернув увагу на слова колег але все ж вирішив і справді перевірити, приїхавши додому швидше, керівника якраз тоді не було на роботі то він тихенько і вийшов, колеги обіцяли його прикрити, якщо той чесно розповість їм що той вдома побачить. Чоловік погодився.
І от коли Сергій зайшов у квартиру, він почув чоловічий храп з іншої кімнати. Його очікувало те, що він ніколи не зміг би уявити.
Закутаний в ковдру, лежав якийсь чоловік. Спочатку Сергій не зрозумів, що відбувається. Він не міг повірити своїм очам. І, здається, це була не просто зрада — це було те, що здавалося зовсім неймовірним.
— Олена! — вигукнув він, не розуміючи, як реагувати. Його голос був пронизаний болем і здивуванням. — Що це таке?
Олена вибігла з дитячої кімнати, виглянула ошелешено, її брови піднялись від здивування. Жінка здогадалася, чому чоловік так голосно почав кричати.
— Сергію, це не те, що ти думаєш! — вимовила вона з вибачливим виразом на обличчі.
Але перед тим, як вона могла пояснити, чоловік у комбінезоні почав підніматися з ліжка. Сергій ще більше здивувався, коли побачив, що це його свекор, чоловік Олениної матері, Петро.
— Ой, Сергію, не сердься! — сказав Петро, намагаючись підняти настрій, але не зміг приховати певної незручності. — Я тут, просто, допомагаю з ремонтом. Кран луснув, ось і залишився ночувати, щоб завтра вранці все полагодити. Адже ти не дуже розумієшся у тому.
Сергій стояв мовчки, намагаючись прийняти ту інформацію, яку він щойно отримав. Він дивився на свекра, а потім на Олену, намагаючись зрозуміти, що ж відбувається насправді.
Олена схилила голову і з гірким виразом на обличчі відповіла: — Так, Сергію… Я просила його залишитись, тому що він довго працював і просто не встиг поїхати. Батько втомився тому я йому запропонувала прилягти у нашій кімнаті.
Сергій на мить замовк, оговтуючись від усього. Він не знав, як реагувати на цю ситуацію. Сергій навіть не міг уявити, що свекор міг би залишитися у їхньому ліжку, навіть якщо це було через абсолютно невинну причину.
Чоловік важко зітхнув, зайшовши до офісу наступного дня після вчорашнього. Він ще не зміг вкласти свої думки в порядок, і навіть не був впевнений, що правильно розповів про те, що сталося. Те, що він побачив, здавалось йому самому настільки вражаючим , що він не міг уявити, що таке взагалі може статися.
Крокуючи коридором до свого робочого місця, він одразу відчув на собі погляди колег. Вони вже знали, що він прийшов, і миттєво почали підходити до нього, сміючись та запитуючи, що трапилось.
— Ну що там, Сергію? — голосно запитав Андрій, який був його найближчим другом на роботі. — Ти чого так нещасно виглядаєш? Що сталося? Знову з Оленою щось?
Сергій ледве стримував себе. Вчорашній вечір ще досі важко сприймався ним як реальність. Всі ті емоції, що пережив, не покидали його. Він вивільнив глибоке зітхання.
— Не знаю навіть, як це сказати, — почав він, розповідаючи, як він повернувся додому і побачив в ліжку іншого чоловіка.
Він розповів колегам про те, як він подумав, що це був інший чоловік, але потім виявилось, що це його свекор. Пояснив, що в результаті сталося дуже непорозуміння.
Але коли він закінчив, в офісі настала пауза. Всі були настільки здивовані його словами, що не могли стримати сміху.
— Оце так, Сергію! — з сміхом вигукнув Андрій, дивлячись на нього. — Та ти що! Ну, тебе точно має здивувати, чому з такою фантазією до нас прийшов! Ти ж не серйозно? Ось це була вже ідеальна “відмазка”, щоб виправдати справжню невірність своєї дружини.
— Це ж серйозно, — невпевнено вимовив Сергій. — Я не вигадую. Це був мій свекор! Зрозумійте мене правильно, я сам здивований, але це правда!
Але реакція його колег була миттєвою: вони не могли припустити, що чоловік дійсно пережив таку ситуацію. Натомість почали жартувати, ще більше підсміюючись:
— Так, звісно, «свекор», — засміявся Ігор, теж колега Сергія. — А ось тут вже точно є що пояснювати! Всі ми знаємо, яким серйозним треба бути, коли до тебе приходить свекор.
— Це що, сценарій для нового фільму? — додала Марина, сміючись. Усі колеги почали сміятися ще більше. Сергій почувався розгублено і ображено.
Він не розумів, чому ніхто не серйозно сприймає його слова. У його душі все переверталося. Він не міг зрозуміти, чому люди сміються з цього. Той момент, коли він увійшов до своєї квартири і побачив чоловіка в їхньому ліжку, був для нього чи не найгіршим за все його життя.
Але що ще більше образило, так це те, як його колеги ставляться до його переживань, як до простого жарту. Вони не намагалися зрозуміти, а лише сміялися, не вірячи в можливість того, що це насправді було правдою.
Сергій вирішив не говорити більше нічого. Йому стало боляче від того, як люди сприйняли його ситуацію. Він вирішив залишити розмову і піти до свого столу, намагаючись зібратися з думками.
Віра Лісова
