Ще не закінчилось святкування, як Антон сказав, що подає на розлучення, вирвав бутоньєрку, кинув її на підлогу і пішов. – Іди, я сказав! – рикнув свекор. Тетяна втікла, розмазуючи ідеальний макіяж, а її рідна сестра вийшла з ресторану задоволена, як ніколи

Інна приїхала в рідне місто у справах. Заїжджати в гості до родичів – мами і сестри, вона і не подумала. Розлучилися вони не дуже добре. 8 років тому не стало бабусі сестер Інни і Тетяни. Заповіт було написано на дівчат навпіл. «Ти підпиши, я квартиру продам, гроші навпіл вам з сестрою поділю!» – співала Інні мама. Дівчина підписала. І залишилася ні з чим. Бабусина квартира тепер власність Тетяни.

Тетяна дуже постаралася, умовляючи матір. Погрожувала що втече (19 років їй було) і що мама її ніколи більше не побачить, якщо квартира не в її власності буде. Мама з радістю пішла молодшій доньці на зустріч. Судитися Інна не стала. Вирішила – пішли вони куди подалі. Якщо матеріальні блага дорожче родинних зв’язків – ну їх, таких родичів.

Вона зібрала речі, оголосила себе сиротою і поїхала до подруги в столицю. Приїхала Інна на батьківщину, зіткнулася з колишньою однокласницею і її двоюрідною сестрою Любою. Поки розмовляли – з’ясувалося, що Люба – сестра нареченого Тетяни. Ось бувають же збіги!

Думка про Тетяну у дівчат була однакова – хитра, жадібна молодичка. Навряд чи вона змінилася за цей час.

– Слухай, а ти на весілля до неї не хочеш сходити? – посміхнувшись, запитала Люба.

– А хто мене туди покличе? – Брат покличе. Запрошення у тебе буде, приходь. Тато зібрався їм гроші на квартиру подарувати. Я впевнена – твоя сестра тільки тому заміж і виходить.

– У неї є своя квартира. – повідала Інна Любі ситуацію з бабусиним спадком.

– Дивно. Таня з мамою своєю жила, перед тим як до нас переїхати, та й Тоша нічого про квартиру не чув. – задумалася Люба.

– Звичайно не чув! Що вона, дурна? Твій батько якщо дізнається, що наречена при нерухомості, він все одно квартиру на весілля подарує?

– Навряд чи. Швидше наполягатиме на розміні і додасть коштів на покупку більшої по площі. – подумавши, відповіла Люба.

– Тобто, буде у Таньки половина квартири. А зараз – одна своя, і половина в шлюбі купленої. Що краще – мати півтори чи половину квартири?

– Зрозуміло все з нею. Запиши мій номер, я як запрошення зроблю, тобі подзвоню. Влаштуємо веселе весілля?

– Влаштуємо! – посміхнулася Інна.

У залі ресторану було не проштовхнутися. Виїзний реєстратор, наречена в красивому платті, щасливий наречений. Ридаюча мама нареченої – прилаштувала кровиночку в надійні руки. Серйозна мама нареченого оглядала зал, перевіряючи чи все в порядку. Батько нареченого з гордим виглядом чекав вручення подарунків. Ще б пак – картка з грошина – молодим на квартиру, чекала свого зоряного часу.

Всі розсілися, прозвучали перші тости і конкурси. Ефектну блондинку в довгому червоному платті помітили всі.

– Вибачте, я запізнилася. – чарівно посміхнулася Інна. Увага присутніх була звернута на новоприбулу, інакше всі б помітили, як судорожно переглядаються наречена зі своєю матір’ю.

– Що ти тут робиш? – прошипіла Тетяна, вчепившись в руку сестри. – Тебе сюди ніхто не кликав! Інна недбало дістала запрошення з маленької сумочки і помахала ним перед обличчям молодшої сестри: – Звали, сестричко, мене звали. Інна відчепила від себе сестру і пройшла на своє місце – поруч з Любою.

– Коли тата обрадуємо? – не приховуючи радості, запитала Люба.

– Як дарувати буде, так і обрадуем. Наберися терпіння.

– Хвилиночку уваги! – мама нареченого постукала виделкою по келиху. – Слово – батькові нареченого!

– Кхм-кхм. – прокашлявся чоловік років 50. – Антоне! Я радий, що ти зустрів ту жінку, з якою вирішив пов’язати своє життя. Скажу коротко – молодь повинна жити окремо, вити своє гніздо, так би мовити. На цій карті – гроші, діти, вам на квартиру. Приймайте подарунок! Пролунали овації, свист, заздрісні зітхання. Таня радісно стискала руку чоловіка, не приховуючи сліз радості. Наречений попросив тиші і слова. Всі замовкли і дивились на Антона.

– Тату, я … – почав Антон і тут же був перебитий дзвінким жіночим голосом.

– А з квартирою нареченої що робити? Та й не жирно чи молодій сім’ї аж дві квартири мати?

– Інна єхидно посміхалася, тримаючи в руку келих з шампанським.

– Замовкни! Не твоя справа! – схопилася зі свого місця Тетяна.

– Ну як я можу замовкнути? Тебе тут в сім’ю приймають, гроші на квартиру дарують. Тобі, бідненький, жити ніде! Негарно родичів обманювати. Ти їм чесно скажи – у мене є квартира, мені чужого непотрібно, – усміхнулася Інна і відсалютував сестрі келихом.

– Що тут відбувається? Так! Ти, ти і ти! – батько нареченого ткнув пальцем в Антона, Тетяну і Інну. – Швидко за мною!

Розмова в кулуарах не задалася. Для Тетяни. Антон був в люті: – Ти мені два роки мозок клюєш, що ми повинні купити окрему квартиру, що тебе дістали мої батьки! Ти дитини позбулася через те, що тобі жити ніде буде, якщо ми розбіжимося! А сама … Чому ти не сказала? Плювати, я подаю на розлучення! У понеділок піду і подам! – Антон вирвав бутоньєрку, кинув її на підлогу і пішов. Тетяна кинулася на сестру з кулаками, але була зупинена поки ще свекром.

– Таню. Тобі краще піти.

– Так що я зробила? Вона все бреше, немає у мене квартири! Вона мені заздрить, завжди заздрила! – розридалася наречена.

– Іди, я сказав! – рикнув чоловік. Тетяна втікла, розмазуючи ідеальний макіяж. Інна все розповіла і пояснила свекру. Як її тоді обдурили. Як сестра маніпулювала матір’ю.

– Зрозумів. Спасибі, що прийшла. Щури нам в родині не потрібні.

Інна вийшла з ресторану з почуттям виконаного обов’язку.

Фото спеціально для Особлива