Одружились ми з моїм «благовірним» чоловіком, коли нам було по 25 років. Живемо вже 7 років разом. У нас є синочок, який цього року пішов в 1 клас. Напевно, тільки він нас і тримає ще досі разом. Я дуже хочу, щоб син ріс в повноцінній сім’ї та в нього був тато. Хоча, татко його далеко не ідеальний, але хоч якийсь. Сама ж обирала.
Напевно, заміж я за нього вийшла, щоб не залишитись самою, аніж від дуже великого кохання. Я не відчувала до нього великих почуттів, але і огиди не було. Впевнена, що він це давно відчуває, він ж не ідіот сліпий. Джерело
Можливо, тому він і зраджує мені. Точної причини я не знаю, але завжди відчуваю, коли він мені бреше. Він і не вміє це робити. Тільки він починає брехати, ніколи не дивиться в очі та в нього змінюється голос. Його навіть не потрібно перевіряти на детекторах брехні. Дивишся на нього – і одразу все ясно.
Те, що він мені зраджує я знаю точно. Достатньо давно вже, років 5. Пам’ятаю як сьогодні той день коли дізналась. Я була жaxливо зла на нього. Тоді подруга мені розповіла, що бачила, як він заходить в готель з дівчиною. Довго думала, як йому зробити дуже боляче. Перші думки – розлучитись та заборонити йому спілкуватись з сином. А потім просто захотілось повернути йому бумеранг і відплатити тим же. Так і зробила.
Ще з університетських часів в мене був сильно закоханий одногрупник. Подзвонила йому, покликала на каву. Якщо коротко і ясно, то потім просто зрадила. А потім ще раз…і ще. Хотіла якось розповісти про це своєму чоловікові, а згодом подумала, а для чого? Він зраджує, я теж, значить всіх так влаштовує.
Зараз я навіть знаю дні, коли зраджує. Завжди, або квіти принесе, або щось подарує. Одного разу, він навіть намагався мені у всьому признатись, але я його вчасно зупинила. Розповіла, що все і так знаю, але нічого не хочу обговорювати.
От, якби він здогадувався, чим я займаюсь у вільний від нього час, в нього б точно волосся стало б дибки. Отак і живемо.
