Світлана стояла в черзі на почті, де люди зібралися обміняти старі лампочки на нові. І тут старший чоловік, та сказав що він хоче оплатити комунальні, щоб його пропустили. Та люди які стояли в одній черзі, не захотіли його пустити. Чоловік не заспокоювався, він намагався людям пояснити, що йому лампочок не потрібно а оплатити за світло, та його ніхто і чути не хотів.
Світлана теж звернула увагу на чоловіка, але не через слова які він говорив, а те, що він їй здався знайомим. Жінка одразу не могла згадати, а лише постоявши півгодини в черзі згадала.
Той чоловік то був колегою його колишнього чоловіка. Він йому й нарадив якраз покинути жінку.
Коли Світлана побралася з чоловіком, вони ще були зовсім юні тільки закінчили університет. Вона ще не зовсім уміла добре справлятися з усіма господарськими та домашніми справами.
Тож і прасувати чоловіка сорочку теж не одразу у Світлани получилося. Назар приходив на роботу, а його колега Павло, який був старший від нього на декілька років завжди любив йому давати зауваження, але найбільше поради.
Що він має повне право грюкнути по столі та розповісти жінці як вона має правильно все робити. Назар приходив додому і всі поради свого колеги випробовував на Світлані.
Якщо вони раніше, могли все переводити у жарти та мирилися дуже швидко. То після порад Павла спокійне та мирне життя Світлани та Назара закінчилось.
Невдовзі вони і розійшлись. І Павло запропонував Назарові переїхати до нього. Адже той теж розвівся з дружиною і йому було вже самотньо у великій трикімнатній квартирі, а тут друг по нещастю.
Так час ішов, Світлана познайомилась з іншим чоловіком, з яким теж почала сімейне життя. Але в другому шлюбі жінка вже була вправнішою.
Але це не було головним у щасливому подружньому життю. А головним було те, що Світлана винесла з попереднього шлюбу: ніколи ні за яких обставин нікому не розповідати, про те що відбувається в сім’ї.
Цього правила не тільки дотримуються Світлана а її другий чоловік, який послухавши розповідь жінки про свій перший гіркий досвід, погодився з жінкою, і нікому зі своїх друзів та знайомих нічого не розповідає.
Тож вони так живуть у мирі і злагоді уже майже 15 років. Цю пораду Світлани дала своїй доньці, перед тим як вона виходила заміж.
Та сказала що як буде багато розповідати подружкам, то в кращому випадку вони її будуть заздрити, а в гіршому вона зовсім може лишитися без чоловіка.
І тут Світлана знову зустрічається, з цією людиною яка колись зруйнувала її життя. Вона підійшла до Павла і спитала його, поради комусь так само зруйнувала життя.
Той не зрозумів, а Світлана дальше продовжувала говорити. Вона сказала: “Бачу у вас теж сорочка не дуже випрасована, що ж дружина не така вправна, чи взагалі її немає. Напевно що ні, бо якби була то так би ти не виглядав”.
Павло подивився на Світлану і не впізнав її. А сказав до неї: ” Жіночко, ви мене хіба знаєте, що ви собі дозволяєте таке про мене говорити?”.
А Світлана йому у відповідь на це: Що ви Павле вже не пам’ятаєте того, до кого влізли в сім’ю та її зруйнували?”.
Всі люди почали дивитися на Павла. Один сказав йому:
-Бог тобі суддя. Той вже не знав що відповісти. Швидко обернувся і пішов геть.
А Світлана коли вже поверталася додому, то все думала за таких людей як Павло. Навіщо людям влізати у сім’ї чужих людей? Всі ж дорослі якось розберуться самі, чи жити їм разом, чи розходитись.
А якщо вже так комусь хочеться відносно когось висловитись чи дати пораду, то можна це зробити в себе дома перед дзеркалом.
Галина Червона
