Щоденник психологині на карантині: день 10. Ковток повітря – я ще дихаю. Аромат парфумів людей – дихаю не сама

Виходжу в магазин по продукти і ловлю запах свіжого повітря та аромат парфумів людей. Ковток свіжого повітря – це про те, що я ще дихаю, живу.

Коли ловлю аромати парфумів чоловіків та жінок – це про те, що я дихаю в цьому світі не сама.

Я несказанно рада цьому. Як це прекрасно відчувати інших людей через парфуми.

Я маю свої улюблені аромати. Використовую парфуми, як завершальний штрих до образу.

Для мене не скористатися парфумами, це як для моєї бабусі було не вдягти фартуха.

“Онучко, – я ж без запонки (так вона називала фартух), як гола.”, – говорила мені бабуся.

Ми обмінюємося інформацією, обіймами, про свій настрій і характер говоримо невербально нотками парфумів: квітковими, фруктовими, східними прянощами, пачулі, амброю, легкими чи важкими.

Ковток свіжого повітря – я ще дихаю, живу. Аромат парфумів людей – дихаю не сама.

Люди надають відчуття соціального життя. Життя живе у людях.

Попередній день можна прочитати тут: Щоденник психологині на карантині: день 9 Карантин – це людська реформа. Маємо вийти оновленими.

Автор – Антоніна Агілова, психолог. Ексклюзивно для Оsoblyva.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!