Сьогодні день Че. Продовжили карантин до 24 квітня. Ще мінімум місяць наодинці з собою. Без публіки. Ні-ні, я на таке не підписувалася.
Одна молодіжна організація запросила спікером на інстаграм-ефір з темою “Страх публічного виступу”.
Мені здається, ця тема вже не актуальна.
У час, коли всі сіли вдома на карантин і соціальне життя для більшості закрилося, страх публічного виступу трансформувався у страх публічного не виступу.
І тепер на вагу золота увага інших людей.
І не такі важливі вітальні страхи (хвороби, болю, безумства тощо), як соціальні (непотрібності, незатребуваності, самотності, бідності, успіху, близькості, безпомічності, безсилля, приниження, відповідальності тощо).
Завдання для мене: як на період карантину стати близькою з іншими на відстані, відчути свою соціальну значущість?
Маленький стрес. Викид норадреналіну.
Саме стрес вивільняє гормон норадреналін, який, у незначних дозах, сприяє збільшенню ефективності роботи мозку.
Під час стресу мозок працює ефективніше. У стані спокою – працює упівсили, так само як і пам’ять.
Оптимальна ефективність мозку досягається, коли різні його частини починають краще взаємодіяти завдяки активній участі нейромедіатора норадреналіну.
І правда, в кінці дня блискавично спромоглася на ідею – жити цей місяць разом з цікавими людьми – організувала онлайн групу підтримки “Внутрішній ресурс”, будемо “працювати” в Telegram, шукати опору в собі, нарощувати свій внутрішній ресурс.
Сила колективної енергії величезна. Цього самому не згенеруєш. Сила таки в єдності.
Попередній день можна прочитати тут: Щоденник психологині на карантині: день 10. Ковток повітря – я ще дихаю. Аромат парфумів людей – дихаю не сама.
Автор – Антоніна Агілова, психолог. Ексклюзивно для Оsoblyva.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook