fbpx

Щоденник психологині на карантині: день 11. Все. З мене досить

Сьогодні день Че. Продовжили карантин до 24 квітня. Ще мінімум місяць наодинці з собою. Без публіки. Ні-ні, я на таке не підписувалася.

Одна молодіжна організація запросила спікером на інстаграм-ефір з темою “Страх публічного виступу”.

Мені здається, ця тема вже не актуальна.

У час, коли всі сіли вдома на карантин і соціальне життя для більшості закрилося, страх публічного виступу трансформувався у страх публічного не виступу.

І тепер на вагу золота увага інших людей.

І не такі важливі вітальні страхи (хвороби, болю, безумства тощо), як соціальні (непотрібності, незатребуваності, самотності, бідності, успіху, близькості, безпомічності, безсилля, приниження, відповідальності тощо).

Завдання для мене: як на період карантину стати близькою з іншими на відстані, відчути свою соціальну значущість?

Маленький стрес. Викид норадреналіну.

Саме стрес вивільняє гормон норадреналін, який, у незначних дозах, сприяє збільшенню ефективності роботи мозку.

Під час стресу мозок працює ефективніше. У стані спокою – працює упівсили, так само як і пам’ять.

Оптимальна ефективність мозку досягається, коли різні його частини починають краще взаємодіяти завдяки активній участі нейромедіатора норадреналіну.

І правда, в кінці дня блискавично спромоглася на ідею – жити цей місяць разом з цікавими людьми – організувала онлайн групу підтримки “Внутрішній ресурс”, будемо “працювати” в Telegram, шукати опору в собі, нарощувати свій внутрішній ресурс.

Сила колективної енергії величезна. Цього самому не згенеруєш. Сила таки в єдності.

Попередній день можна прочитати тут: Щоденник психологині на карантині: день 10. Ковток повітря – я ще дихаю. Аромат парфумів людей – дихаю не сама.

Автор – Антоніна Агілова, психолог. Ексклюзивно для Оsoblyva.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page