fbpx

Щоденник психологині на карантині: день 21 – крайній І кожен фініш – це, по суті, старт

Фінішую з публічним щоденником. У всього має бути початок і кінець.

Як і у карантина. Може, кінець карантину і не збігається з кінцем мого публічного щоденника, але у кожного свої ритми.

Наразі крутиться на язиці молитва гештальтиста:

Я роблю свою справу, а ти робиш свою справу.

Я живу в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням.

І ти живеш у цьому світі не для того, щоб відповідати моїм очікуванням.

Ти – це ти.

А я – це я.

І якщо нам вдалося зустріти одне одного – це прекрасно.

Якщо ні, то нічого не вдієш.

Я – це я, ти – це ти.

То ж з ким вдалося заочно зустрітися на сторінках мого 21-денного щоденника – приємно. Ми зустрілися поглядами на словах, які у мене йшли з душі. Ви доторкнулися до моєї душі. Добре, якщо і я змогла доторкнутися до вашої.

Я почуваю себе прекрасно, працюю, бо відпочивати в умовах, які мені не подобаються, не хочу. А от працювати з умовами, які не влаштовують, я вмію. Бо ставлю за мету трансформувати погане у корисне.

Попередній день можна прочитати тут: Щоденник психологині на карантині: день 20. Не дай, Боже, робити все самій.

Автор – Антоніна Агілова, психолог. Ексклюзивно для Оsoblyva.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page