– Та ви що, а чому так?
– Ну я ж тобі казала, що ненадійна вона невістка, – зітхнувши почала пояснювати Галина Яківна, – постійно після роботи з подругами своїми десь шастала замість того, щоб вдома з дитиною сидіти, звички шкідливі у неї були. Чим вона мого Вовку зачепила, зрозуміти не можу. Добре зараз у сина щодо неї все прояснилося, що до чого.
Поспішно вони одружилися, дуже поспішно. Відразу після інституту привів її жити в свою квартиру, яку ми з батьком йому подарували. Вона то на все готовеньке і прийшла, а до мене навіть на день народження ні разу не заїхала привітати. Ми з батьком Вові говорили: «кидай цю пасію, не буде щастя тобі з нею». А він відмовлявся, синочком їхнім спільним прикривався. Мовляв онук твій переживати буде, що його батьки розлучені.
Так він бідолаха і так переживав, коли мати пізно приходила після гулянок з подругами, а може навіть і не з подругами. Хто її знає. Нарешті після чергового такого загулу, терпіння сина лопнуло – подали на розлучення. Добре ще вона погодилася, що внук з батьком залишиться, так хоч аліменти не треба платити і з нами хоч виросте толковою людиною, а не з нею пропащою.
– А син Ваш як, не переймається через все це?
– Слава Богу ні. Він на роботі у себе, після того як зрозумів, що розлучається, познайомився з гарною дівчиною, звуть Наташа, медична освіта у неї, як і у сина. Працює лікарем-педіатром, дітками займається. До нас в гості сама напросилася і вчора ми її перший раз приймали у себе.
Принесла нам навіть частування, тортик і сувенірчики невеликі, чисто символічно. Дрібниця а приємно. І з онуком нашим, який до неї здавалося б ніякого відношення не має, пограла так, що йому сподобалося і хлопчина залився дитячим сміхом. Ось таких невісток ще пошукати треба. А та, що до цього була – таких і даром не треба!
Фото – Сергія Майстра
