Анна не знала, як почати цю розмову, адже розуміла, що після того, як все скаже, вже нічого не буде таким, як раніше.
— Мамо, нам потрібно поговорити,
— Анна відчувала, як її голос тремтить. Її мати, Олена Миколаївна, повернулася з кухні. На її обличчі не було нічого, окрім звичної стриманості. Вона зупинилась на порозі, але не сказала ані слова, тільки подивилася на доньку.
— Що сталося, дитино? Ти така серйозна… Щось трапилося? — Мама здогадувалася, що це не просто так, і вже почувалася настороженою.
Анна підняла очі, зібралася з думками і тихо промовила:
— Я… я зустрічаюся з чоловіком. Він одружений. Сьогодні Стрітення, я хочу вас познайомити.
Мати застигла на місці. Всі її звичні рухи, навіть погляд, стали холодними і беземоційними. Вона не могла повірити в те, що щойно почула.
— Що? Ти з розуму зійшла? Як ти могла? — її голос змінився, став напруженим.
— Ти ж розумієш, що це значить? Ти розумієш, чим це може обернутися?
Анна відчула, як серце стиснулося. Вона знала, що її слова спричинять бурю, але не очікувала такої реакції. Мати завжди була для неї прикладом сили та стійкості, але навіть вона не могла залишити без уваги той факт, що донька мала зв’язок з одруженим чоловіком.
— Мам, я… я розумію, як це виглядає, але… Ми з ним зустрічаємося вже кілька місяців. І я не можу просто відмовитись від своїх почуттів. Не можу.
— Дитино, не порушуй чужу сім’ю, — Олена знову заговорила, її голос став ще більш напруженим, згустився біль у словах. — Я ж знаю, що це таке! Ти хочеш зруйнувати ще одне життя? Ти хочеш повторити ту ж помилку, яку ми з твоїм батьком зробили?
Це не просто зрада. Це розбиті серця, це зламана доля. І ти думаєш, що зможеш із цим жити?
Анна відчула, як холодна хвиля накриває її. Вона знала, що мама пережила болюче розірвання шлюбу, і це залишило відбиток на її житті, на її стосунках з чоловіками, на усьому. Вона, мабуть, не могла зрозуміти, чому Анна вибрала цей шлях.
— Я не хочу зламати нічиє життя, мамо. Він сам ламає, а зі мною хоче побудувати нове. Я ні в чому не винна. То його вибір залишити дітей і створити зі мною нову сімʼю.
— Ти не розумієш! — Мати стисла кулаки, її обличчя стало червоним від хвилювання.
— Кожна брехня має свою ціну, дитино. І ти, і він… ви заплатите за це. Повір мені. Як це змінює їх назавжди. І ти не хочеш цього.
Анна відчула сльози, які підступали до очей, але зібралася і прошепотіла:
— Я думала ти мене зрозумієш, мамо, а ти не розумієш мене.
Мати закрила очі, наче намагаючись знайти в словах доньки хоча б частину правди, яку вона могла б прийняти. Але зрозуміла: це її не влаштовує. Вона була переконана, що не можна вступати в ці відносини. І це не тільки через власний досвід, а й тому, що вона розуміла — це боляче не лише для її доньки, а й для тих, хто залишиться поза цією ситуацією.
— Знаєш, я бачила таке не раз. І щоразу це закінчувалося болем, — мати сіла поруч, поклавши руку на руку доньки.
— Я не можу це підтримати, але я можу тебе попросити: не зруйнуй чужу сім’ю, дитино. Бо отримаєш бумеранг. Все, що посієш, рано чи пізно повернеться до тебе.
Анна замовкла, не знаючи, що сказати. Мати дивилася на неї з такою сумною, але водночас твердо відстоюваною впевненістю, що вона не могла не прислухатися до її слів.
— А ти хочеш, щоб твої діти колись пережили те, що ти зараз хочеш зробити? — мама підняла погляд, ніби ставлячи питання не тільки Анні, а й усім нам.
— Це серйозно, дитино. Це не просто «стосунки», це життя людей, це їхні долі.
Анна глибоко зітхнула, немов вперше осмислюючи глибину сказаного.
— Я не знаю, що робити. Іноді все так заплутано, і я не розумію, чому не можу просто бути щасливою.
Мати дивилася на неї, а її обличчя, як і її серце, ридало від болю.
— Ти можеш бути щасливою, але не через чужий біль. Щастя не побудоване на руїнах інших людей.
Ти хочеш жити у брехні? Чи, може, ти хочеш знайти справжнє щастя, яке не буде коштувати чужих сердець?
Анна промовчала. В її голові були метушливі думки, питання, на які не було відповідей. Вона зрозуміла, що вона повинна обирати шлях, який приведе її до правильного майбутнього. Чи можна побудувати щастя на чужій нещасливій родині? Це питання залишалося відкритим, і відповідь на нього була непевною.
Читачі, як ви вважаєте, чи можна знайти справжнє щастя в таких стосунках?
Автор: Марина.
