Вітаю, друзі! Ділюся з вами історією свого життя. Частина 1.
Яке випробовування приготувала нам з чоловіком доля, я незнала.
Хочу поділитися з вами, мої дорогі читачі, історією свого життя. Мене Звати Інна, а мого чоловіка, Михась.
Перші 10 років нашого спільного життя ми прожили “душа в душу”, рука об руку. Жили, і цікаво, і весело, і з захопленням, що аж гай шумів.
Виходила я заміж в 20 років за Михайла, моя мама уже була у світі, де немає смутку. Вона відчувала перед нашим весіллям, що скоро піде. І вона пішла… назавжди нажаль. Батько відійшов у інший світ ще до мого 18-річчя. Не вистачало мені батьків завжди. Хотілося зазирнути їм в очі, почути голос…поволі справлялася з гіркими почуттями.
Мій Михайло завжди гарував важко на роботі. Я бачила, який він працьовитий, від А до Я виконував ідеально роботу, за яку брався.
Ми з ним коли виходили на спацер, нами захоплювалися бо бачили наші іскорки в очах.
Не одразу я стала мамою, молилася, ходили на огляд, спеціалісти гооврили, все добре у вас, аж через 6 років нашого спільного життя, я почала шлях свого материнства.
Зараз виховуємо двоє прекрасних діток, завдяки дітям ми втішалися кожною хвилиною безцінного своєю неповторністю.
Одного разу, мій чоловік зайшов занадто далеко. Після 38, сивина в бороду….Знайшов собі молоденьку утішительку. І розводив мені антимонії, я ж то розуміла, яку пусту балаканину вів, словом, забрехався по вуха.
Я добре бачила, розуміла, що наша атмосфера згущується. Незнала, що робити.
Від чоловіка хотіла я ввічливого ставлення до себе, участь у вихованні дітей, яке кудись пропало. Почав тікати, менше дома бувати, менше дітьми цікавитись. Частіше мені говорити, аби вийшла з кімнати нашої у іншу, аби не снідали разом, що зайнятий завжди. Словом, туманив мені світ мій дорогий.
Одного разу заходжу в ресторан, а там мій Михасько з жінкою, яка перебуває з ним у тривалому зв’язку.
Вона на мене так подивилася, наче лимон проковтнула. Я одразу згадала, що у мене тяжка рука, але не опустилася до такого, бо зрозуміла, що в цієї жінки немає поваги ні до себе, ні до моїх дітей, немає жіночої гідності своєї. Тому видихнула.
Я розуміла, що у неї слабкі позиції, тому такими вчинками, вона їх хотіла зміцнити. А чоловік добре знає як заткнути мені рота, що теж давно є для мене дзвіночками.
Читачі, чи вам цікаво, як я далі поступила? Якщо вас зацікавила моя розповідь, напишіть будь ласка у коментарях про це або поставте плюсик. Я неодмінно напишу продовження свого сценарію життя. Як я провчила свого чоловіка.
(У назві історії буде вказано про те, що це є 2 частина, продовження)
Гарного дня вам, мої любі.
Історію написала, Олександра Щаслива спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
Фото, Олександри. 2023 р.
