Мені 33 роки, нормальна зовнішність та чудова робота, живу окремо від батьків і нікому не заважаю.
Але всі чомусь мною незадоволені і не соромляться говорити і обурюватися щоразу, коли я приїжджаю до батьків у гості.
З батьками живе моя молодша сестра Дарина, яка має чоловіка і дітей. Виявилось, що мої власні бажання не збігаються з думкою моїх рідних.
Справа в тому, що я досі незаміжня і дітей у мене немає.
Постійне їхнє невдоволення мною виражається в обговоренні та критиці мого способу життя за кожної нашої зустрічі і часто навіть за сторонніх людей.
Батьки намагаються вказувати, що мені робити, не розуміючи, що я вже доросла, самостійна, а головне, ні від кого матеріально не залежна жінка, мене ображає таке їхнє ставлення та нерозуміння.
Мама починає скаржитися, що їй вже набридло відповідати знайомим та родичам, чому я не вийшла заміж.
Сестра намагається донести яке це щастя мати сім’ю, дітей, не те, що я, самотня, забуваючи при цьому нещодавні розмови, як вона втомилася з дітьми, і чи не можу я посидіти з ними на вихідних, щоб вони могли з чоловіком кудись сходити, відволіктися.
При цьому Дарина не хоче помічати, що у мене таких проблем немає, я вільна обирати, як і з ким, провести вихідні.
І мене такий варіант влаштовує більше, ніж прокидатися рано-вранці від дитячого плачу і бігти на кухню готувати чоловікові сніданок.
Подруга називає мене егоїсткою, яка навіть кошеня не хоче завести, але благає взяти її собаку на час відпустки.
Мені складно їм усім відмовляти, я змінюю свої плани, щоб допомогти і виходить, що якщо я не хочу мати своїх проблем, то маю жити чужими.
І це все так часто повторюється, і я помітила, що перетворююся на няньку, а моя квартира — на притулок для тварин.
У мене це викликає бурю негативних емоцій та невдоволення втручанням у мій особистий простір, але сказати нічого не можу, боюся образити.
Сестра нещодавно натякнула, дізнавшись, що я збираюся у відпустку, і щоб взяла племінниць із собою, а вони за цей час зроблять у дитячій кімнаті ремонт.
Те, що в мене можуть бути інші плани, Дарина навіть не подумала і уявляю, скільки буде образ, якщо я відмовлю.
Вона не розуміє, як можна жити одній, а я не розумію, як можна хотіти дітей та перекладати турботу про них то на мене, то на батьків.
Якщо у вас діти – то виховуйте їх будь-ласка самі!
