Я працюю комп’ютерним майстром. І ось внадилася якось одна сусідка по під’їзду до мене в гості ходити. То дитина в телефоні всі фотографії видалила, відновити треба, то комп’ютер не включається, то телевізор щось перестав показувати і потрібна допомога експерта. Все починається тихо мирно зі стуку в двері, відкриваю – безневинне обличчя з рушником на голові починає віщати мені про свої проблеми, але на початку неодмінно «Ти мене, напевно, вже ненавидиш» і очі в підлогу.
Доходить до смішного, вона сама не здатна оплатити інтернет, звертається за цим до мене. Ні, чоловік у неї є, вона не шукає приводів, щоб частіше до мене заглядати і кадрити мене своїм забрудненим халатом і волоссям, яке злиплося вже. Дійсно, не всі відкриті сучасним технологіям і є ще люди, яким важко освоїти стільки нововведень: смартфони, ноутбуки, смарт телевізори, роутери і безконтактна оплата їх вводить в ступор тільки своїм існуванням, а вже якщо що налаштувати. Добре коли сусід, що називається «шарить». Йому ж це все легко, п’ять хвилин «тільки й того».
Я і не відмовляв у допомозі до пори, поки друг програміст всю цю справу не побачив, коли жив у мене тиждень. – А ти з неї гроші береш? Друг прагматик, для нього витрачений час має приносити матеріальну вигоду, програміст. Що називається «на своїй хвилі». Мене питання сильно здивувало, я не можу сприймати сусідів як потенційних клієнтів, тим більше багато чув про їх мізерний бюджет, який я часто доповнюю в кінці місяця своїми засобами під «ми віддамо, як тільки, так відразу».
Одним словом, безкоштовно я все роблю, за чергове спасибі, мені дійсно не складно і техніку я люблю. Ну, і людиною хорошою себе вважати можна, так легше жити. – Ось дивись, ти живеш один, тобі потрібно витрачати час і на свою роботу, і на допомогу сусідці. Вона ж жінка?! Значить посуд мити може, готувати може, підмести може. Так прийди до неї, попроси підмести в квартирі, ти ж комп’ютерний майстер, руки під віник не налаштовані, а їй це легко, вона це вміє.
І залізна логіка, чому до мене настільки очевидні речі не доходили раніше. Правда, чим стояти над душею, поки твій комп’ютер ремонтую, йди посуд помий на кухні, тобі ж не складно!
Я думаю вже зрозуміло, що більше сусідка до мене не приходить, я їй став неприємний. Вона відмовилася щось робити у мене по квартирі, сказавши, що не кухарка і не прибиральниця. А я комп’ютери ремонтую по роботі, це зовсім інше. Слідом мені її діти принесли 273 гривні дрібними купюрами, підійшла вона і сказала, що вибачте майстре, це останні кошти, нам більше жити нема на що. Йдучи ще вибачилася, що її чоловік заробляє не так добре, як я, віддали скільки змогли.
Вгадайте, хто тепер відчуває себе недостойною людиною? І як би ви вдіяли в даній ситуації?
Фото ілюстративне з вільних джерел
