Свекор – гроза, а свекруха очі виїсть . Три мої свекрухи

«Свекор – гроза, а свекруха виїсть очі». Правда, милі  прислів’я або приказки, вічно я плутаюся, як їх правильно називати! Але чи все погано насправді? Озираючись назад, іноді дивуєшся, як змінюється сприйняття подій давно минулих років. До сих пір пирхаю, згадуючи, як ми всі, ще майже дівчата, обговорювали першу «нашу» свекруху. Нашою вона стала тому, що інших свекрух на загальному горизонті тоді ще не було.

Нам в ній подобалося все! І, хоча, за нашими мірками вісімнадцятирічних була вона старою, як-не-як цілих 42 роки на світі прожила, але була дуже стрункою, веселою Я ні разу не бачила її в засмальцьованому халаті, вона ходила в будинку в джинсиках і сорочці-ковбойці. Це була хороша сім’я, де уживалися в одній великій квартирі три сім’ї, наші молоді з дитиною, батьки чоловіка, які вже стали бабусею і дідусем, обом було приблизно по 43-45 років, і батьки дідуся, вже відповідно, прабабуся і прадідусь. Сильно ніхто нашу подружку не пригноблював, але вчили часто.

З тих пір пройшло багато років, свекрух я набачилась безлічі, і чомусь в мені зміцнилося відчуття, що всі прuстрасті в розповідях про свекрух сильно перебільшені. Або мені так щастило? Трапляється і так, що люди просто хочуть жити в будинку, і ніяк не брати участь в його житті, не братидо уваги укладу сім’ї, в яку входиш. Тоді їм можна тільки поспівчувати, і поскаржитися на наївність. Навіть проживши все своє життя разом з своєю матір’ю, я була зовсім іншою господинею, з іншим світоглядом, якщо можна так сказати. Ми не збігалися практично ні в чому, навіть моя манера підмітати не подобалася матері, а мене дратували мокрі сліди від віника, які залишалися після маминого підмітання (мама любила вмочити віник у відро з водою).

Але ми просто поділили сфери діяльності і все, якщо мама їхала на дачу, то я прибиралася, як хотіла, а поки я була на роботі, як хотіла, робила вже мама. І в готуванні наші смаки не збігалися майже ніколи, навіть в дрібницях. Мама ніколи нічого не пасеровала, а для мене пасерувати заправку для супів – справа обов’язкова, я швидше  суп варити не буду, ніж кину туди все просто так.

Читайте також: Якби твоя матуся “роток” свій прикрила, то все було б добре. Найстрашніше те, що мій добрий син став агрeсивним, злим, і жадібним як вона

Моя перша свекруха була чудова кулінарка, простим супом-локшиною можна було захоплюватися і об’їдатися, хоч кожен день. Пироги і всякі солодощі – вище похвал. До сих пір я роблю «медовик» за рецептом моєї першої свекрухи, і кожен раз згадую її, не дожівшу навіть до 50 років. На якийсь час я втратила рідню першого чоловіка з уваги, а після, подружившись з його нинішньою дружиною, знову стала бачитися і з колишньою свекрухою. Рідна сестра колишньої свекрухи була теж цікавою жінкою, ось з нею ми якось пару раз «пошипіли» один на одного, але мабуть, все було в рамках, і це в подальшому не завадило мені бувати у неї в гостях.Це була дуже вольова жінка, з тих, що завжди викликають у мене повагу і захоплення: завжди при легкому макіяжі, доглянута, обожнює всілякі капелюшки і капори. Такою в моєму розумінні повинна бути справжня дама.

Ось друга свекруха була просто жінка-торнадо! Все, що приходило їй у голову, вона і втілювала, причому шляхи втілення вражали мене своєю фантазією. Зараз би це назвали креативними рішеннями, просто конкурс – «зроби все своїми руками»! На моїй пам’яті вона диван на кухню вирішила поставити, а так, як по довжині він завеликий був, то взяла і розпиляла! Як не знаю, але розпиляла, пошила і килимком прикрила … Вирішила зробити дах на балконі, так потягла сина (мого на той момент чоловіка) зняли свіжонабuтий лист заліза з вхідних дверей, за ніч і прибили, і пофарбували, щоб в очі не кидався.

У неї я навчилася різних хитрощів по більш економному веденні господарства. Жвава була тітка, безжурна! Виходить, що вже з двома власними свекрухами мені пощастило? Хоча, тут і фактор везіння заперечувати не можна, пощастило мені в тому, що мене завжди вчили того, що в гостях треба вести себе культурно, адже, хоч як крути, а будинок чоловіка – це будинок його батьків, тобто, явно не мій. Але і моїх чоловіків не можна ні в чому дорікнути, на моїй пам’яті було лише три або чотири епізоди, коли свекруха якось була залучена в наші конфлікти.

Зазвичай, батьки в сварках перебували за лінією вoгню і взагалі не обговорювалися нами. Погодьтеся, є в багатьох дивна манера дзвонити свекрусі, щоб поскаржитися на сина! Є у мене така знайома нещасна свекруха «в анамнезі». Дорога до невістки після кожної розборки з чоловіком доводить до відома його мати, написавши в деталях, хто що сказав, і що відповів або зробив. На мій погляд, це і нерозумно і якось не дуже здорово, по відношенню до свекрухи. Погодьтеся, ніхто дружину сина насильно в РАЦС не тягнув, силою в шлюбі не утримує. А вивалювати купу неприємностей на голову людини, яка нічого не може змінити в ситуації – марно. Може, щось нове і неприємне мати і дізнається про сина, але все одно буде його любити, а ось її ставлення до невістки точно зміниться.

А третя свекруха була просто подарунком долі. Спершу ми жили недалеко один від одного, а потім вона переїхала жити до старшого сина в інше місто. Поки була молодша, ще їздила до нас в гості. Звичайно, чоловік щорічно їздив у відпустку відвідувати рідню – даний пункт програми сімейного життя був обов’язковим. Минув час, свекруха стала ще старше, і все спілкування звелося до листів і рідкісним дзвінкам, так як, щоб зателефонувати, треба було сходити на пошту. З роками їй стало важко далеко ходити, а до ери стільникових телефонів свекруха не дожила. Ніколи, за всі роки нашого шлюбу з її сином, вона не втрутилася в наше життя, ні словом, ні поглядом.

Будь-яке прохання свекрухи виконувалася мною відразу, поки чоловік розгойдається, я вже все сама куплю і поштою вишлю. Хоча, просила вона не часто, і якщо вже і просила, то ліки, яких у них в містечку просто не було. І завжди я починала писати лист у відповідь, а вже потім підсовувала чоловікові, щоб і він пару рядків черкнув своїй мамі. Виходить, що пощастило мені в житті зі свекрухами, хоч було їх цілих три, або ж це минулі роки благотворно позначилися на моїй пам’яті, і згадується тільки хороше? А, може, власний вік так вже діє?

Не знаю, але знаю одне, що майже з будь-якою людиною можна домовитися, якщо він осудний, було б бажання, звичайно! Десь іноді треба поступитися, десь змовчати, а десь і довгу непотрібну історію вислухати. Але ж це ж доводиться робити і для своєї рідні, так що, нічого особливого, нічого нового тут немає. А нагородою будуть хороші відносини з ріднею чоловіка, думаю, що і чоловік оцінить, якщо в родині буде нормальна обстановка. Чвари ще нікому нічого доброго не приносили, та й не принесуть. Життя йде, роки летять, оглянутися не встигнете, а вже самі будемо свекрухами і тещами

Тетяна Штольц

Джерело

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram