Мій чоловік – водій. У нього вантажна машина з рефрижератором, чоловік розвозить продукти по області. Робота нелегка, Саша постійно в роз’їздах. Так, зарплата хороша, але немаленька частина цієї зарплати йшла на обслуговування досить старенької вантажівки.
На сімейній нараді було вирішено купити газельку не настільки кудлатого року випуску. Чоловік знайшов підходящий варіант, з’їздив подивився і купив. А наша стара робоча конячка була виставлена на продаж за ціною, близькою до символічної.
Свекруха, дізнавшись що ми продаємо стару машину, відразу почала вмовляти мого чоловіка, щоб він віддав машину своєму молодшому брату Колі.
Колі не щастило з роботою. Так думала мама чоловіка. Я вважала, що це роботі не щастило з Колею. Тому що, за що б Коля не взявся, все у нього виходило наперекосяк. Є такі люди – ходячі магніти для неприємностей. Від Колі їхав останній трамвай, дощ починався відразу після того, як Коля поллє город.
Якось Колі заблокували карти, списавши з них борг його повного тезки, він тоді дуже довго ходив розбирався з приставами. А потім – ще раз списали, знову переплутали. Коли він працював у досить великій фірмі, одне з хороших замовлень зірвалося: Коля не тільки переплутав документи, а й в’їхав в машину замовника на парковці біля офісу.
Коля, після школи, хотів вступати до циркового училища: він з дитинства мріяв стати клоуном і нести людям радість. Але свекруха тоді пригрозила, що позбавить спадщини сина-циркача. Коля послухався маму і став економістом. Іноді у мене складалося враження, що життя помстилося Колі за зраджену мрію. А чим інакше пояснити велику кількість курйозів, невдач і недоречностей в життя Колі?
Сам по собі Микола – хороший, скромний хлопець. Ви не подумайте – я добре до нього ставлюся. А вже його дочок-трійнят я обожнюю до нестями. Коля вважає, що народження трійні – теж одна з невдач, але тут він точно помиляється. Трійнята – це круто. Тим більше, коли чужі: прийшла, пограла і додому пішла. Жартую. Важко Колі в його жіночому царстві – всім суконьки-туфельки-бантики треба, а з роботою у Колі постійно було казна-що.
Коля, в черговий раз залишився без роботи, гаряче нас подякував за машину, влаштувався в контору до мого чоловіка і почав по області колесити.
Дружина Миколи, дізнавшись, що її чоловік на старій машині зібрався їздити по нашим обласним вибоїнах, спочатку спробувала чоловіка відговорити, піклуючись про його життя, а потім і зовсім – змусила Колю написати заповіт, і тільки потім відпустила на цю роботу.
Якщо чесно, мене здивувало, що ні в перший же день, ні через тиждень, ні через дві, Коля нікуди не влип. Він навіть вдало відпрацював півтора місяці і отримав першу зарплату. Він не розбив машину, не розтринькав вантаж, його ніхто не обрахував. Навіть пташки перестали приймати Миколу за пам’ятник і припинили його мітити. І вантажівка, як не дивно, жодного разу не зламалася! Хоча у чоловіка сипалася мало не щотижня.
Коля отримав першу зарплату на новому робочому місці і приніс гроші додому, всю отриману суму. Його не пограбували, не дали йому фальшиві банкноти і він не втратив гаманець.
Коля з дружиною і дочками получку вирішили відзначити – нас запросили на чай з тортиком. І, під тиском сімейства, Коля розповів, в чому ж причина припинення невдач.
Кожні вихідні – в суботу або неділю, як виходить, Коля одягає костюм клоуна, бере нехитрий реквізит і показує простенькі фокуси дітям в парку. І, як тільки він почав цим займатися, його життя відразу налагодилося. От не вір після цього в покликання.
Для себе я винесла одне – чим би не захотіли займатися мої діти, яку б професію вони собі не обрали – я їм перешкоджати не буду.
