“Ти виглядаєш приголомшливо,” — сказав Максим, дивлячись на Настю, яка аж світилася в легкому червоному платті.
“Ти теж,” — відповіла Настя, усміхаючись і відчуваючи, щастя від емоцій.
Вони сиділи в такому затишному оточенні, коли раптом дзвінок у двері порушив спокій. Максим піднявся, здивовано поглядаючи на годинник.
Він не чекав нікого. Але, відкривши двері, він побачив свою матір, Світлану, що стояла на порозі з рішучим виразом обличчя.
“Мамо?” — промовив Максим, дивлячись на неї здивовано.
Світлана, з надмірно самовпевненим виглядом, пройшла в коридор, не чекаючи запрошення. Вона поглянула на столик, де був накритий святковий обід, і негайно почала свою справу.
“Максиме, я ж тобі казала, ти ж не дитина, треба приділяти увагу родині. Ви знову тут самі, без думки про нас, без жодної підтримки,” — почала вона, підходячи до столу.
Настя замислено подивилася на Світлану, не знаючи, як реагувати. Вона давно знала, що мати Максима не була прихильницею її стосунків з ним, але такого вона точно не очікувала.
“Мамо, це не потрібно,” — сказав Максим, намагаючись зупинити її, але жінка його не слухала.
“Збирайся, Насте, ми йдемо!” — наказала Світлана. Вона зібрала всю їжу зі столу і почала ставити її в коробки, не зважаючи на протестуючі погляди.
“Що ти робиш?” — запитала Настя, вражена і здивована.
“Я забираю тебе сину, а Настя нехай їде додому!” — заявила Світлана, наче це було її правом. “Максим, скільки можна дозволяти цьому безладу? Ти не бачиш, як вона тобі на голову сідає? Ти повинен бути зі мною, в родині, не в цих романтичних безглуздих вечорах”
Максим мовчав. Його очі були повні сумніву та розгубленості. Він не міг зрозуміти, чому мати така рішуча і чому він, зрештою, став заручником цього конфлікту. З одного боку, це була його мати, а з іншого — Настя, яка сиділа в дуже здивованому стані.
“Максиме, будь ласка, я не хочу, щоб через мене виникали такі ситуації,” — тихо промовила Настя, дивлячись на нього з певним розчаруванням.
“Я не знаю, що сказати,” — відповів він, зітхаючи. “Мама не заспокоїться, поки не отримає того, що хоче.”
Світлана повернулася до Насті і, дивлячись на неї зверхньо, сказала: “Не хочеш йти — твоє право, але я не дозволю тобі зіпсувати мої стосунки з сином.”
Вона витягла свою сумку і стала збирати останні залишки їжі. У Насті розплющилися очі від здивування. Вона розуміла, що більше не може мовчати.
“Це просто нереально!” — вигукнула вона, встаючи з місця. “Я не збираюся звинувачувати вас, але ви точно не маєте права заважати нашому святу.”
Світлана лише знизала плечима. “Не розумієш, не будеш мені тут розповідати.”
Максим став між ними, намагаючись стримати емоції. “Мамо, припини! Це моя особиста справа, я сам вирішую, з ким і як проводити час.”
“Ти що, насправді думаєш, що це нормально?Ти своїй родині не віддаєш належної уваги!”
“Це не так!” — заперечив Максим, тримаючи голову високо, але його голос почав слабшати під натиском матері.
Настя мовчки вийшла з кімнати, даючи Максиму можливість вирішити ситуацію самостійно. Дівчина була пригнічена, що ситуація перетворилася на таку. Вона не хотіла бути в центрі конфлікту, але й не могла залишити все просто так.
“Мамо,” — звернувся Максим до Світлани, намагаючись заспокоїти ситуацію. “Я люблю Настю, і це наше свято. Ти не повинна втручатися.”
Світлана зітхнула. “Я тільки хочу для тебе найкращого, синку.”
“Тоді не заважай нам бути щасливими,” — відповів Максим, відчуваючи, як спокій нарешті повертається в його душу.
Світлана мовчки поглянула на нього і після короткої паузи мовила: “Добре. Але я все одно не залишу це так.”
І, взявши сумку, пішла.
Максим повернувся до Насті, яка стояла в коридорі, вражена тим, що щойно сталося. Він підійшов до неї, обійняв і сказав щоб вона зняла пальто і повернулася до кімнати.
“Вибач, за мою матір,” — сказав він.
“Нічого страшного, просто згадай, що наше щастя — це те, що ми будуємо разом,” — відповіла Настя, посміхаючись через сльози, що не відступали.
І хоча свято було зіпсовано, для Максима та Насті було головне що, вона кохала його а він її. Вони знали, що це все мине.
А ви шановні наші читачі, що б ви зробили, якщо б потрапити в таку ситуацію?
Віра Лісова
