– Тобі треба заміж, – казала кожного разу під час зустрічі Оксана Іванівна. – Потрібен хороший чоловік – турботливий, добрий, щедрий, вірний.
– Де ж такого знайти? – Олена була розведена і більше не хотіла заміж. Перший чоловік був не зовсім вірним.
– Та повно чоловіків, подивись уважніше, – Оксана Іванівна діяла хитро.
Олену та Дмитра познайомила Оксана Іванівна, мама Дмитра. Вона дуже хвилювалася, що її син залишиться самотнім у свої 32 роки, тож вирішила сама знайти йому дружину. І знайшла.
Олену Оксана Іванівна знала дуже добре, працювала в її матері в магазині. Дівчина часто заходила допомогти матері.
Вона не збиралася знайомити їх одразу, розуміла, що з такого знайомства нічого не вийде, тож ретельно допитувала Олену про її уподобання.
– А що ти любиш?
– У сенсі? – не зрозуміла Олена.
– Ну, квіти… кіно… – продовжувала Оксана Іванівна.
Олена розповідала, що їй подобається. Дмитро з’явився біля магазину, вже готовий.
Олена здивувалася, як можуть бути схожі люди, і з часом змінила свою думку щодо того, що більше не хоче заміж.
Вона хотіла прожити своє життя з цим чоловіком. Пропозиція не забарилася.
Під час знайомства з батьками виникла перша сварка.
– Твоя мама – Оксана Іванівна? – обурювалася Олена. – І коли ви мені збиралися сказати? Ви думали, я не дізнаюся? Все, не буде весілля, навіть не дзвони мені більше!
– Ти навіщо її привів додому? Ну, звісно, вона все зрозуміла, розкусила нас- зі злістю на сина говорила жінка.
– Треба було до весілля зволікати, – бурчав Дмитро.
– Тепер не бачити тобі гарної дружини! А Олена ще й багата. – сумно відповіла Оксана Іванівна.
Дмитро нічого не відповів матері, пішов слідом за Оленою. Довго вмовляв її пробачити.
– Я не подумаю, ви з мамою все спланували: знайшли наречену з квартирою, машиною. Думаєте, я буду вас утримувати?
– Ну, хочеш, житимемо в мене, – наполягав Дмитро. – Працюватиму, забезпечуватиму родину.
– Ти мене весь час обманював, – не заспокоювалася Олена. – Твоя мама розпитувала мене на роботі і передавала все тобі.
– Так, передавала, але ось… – Дмитро показував на своєму телефоні, які фільми дивився, які книги читав. – Я люблю те саме, що й ти.
Олена трохи ображалася, але зрештою пробачила його. Весілля не організували, Оксану Іванівну навіть не покликали.
Вони розписалися у ЗАГСі та переїхали жити до Дмитра. Оксана Іванівна дізналася про це останньою.
Прийшла до сина на роботу і влаштувала сварку.
– Я заради тебе старалася, а ти навіть не попередив! – кричала вона. – Я намагалася, працювала, а ти навіть не цінуєш! Ти зараз живеш, нічого не потребуєш, батьки Олени тебе утримують? А про мене ти забув, завдяки мені ти одружився з жінкою з хорошим приданим!
– Мамо, припини, будь ласка. Ніхто нас не утримує. Ми не потребуємо грошей батьків Олени, ні від її мами, ні від її тата. Я чоловік, і сам можу подбати про свою дружину.
– Ну подивись, як заговорив! – бурчала мати. – Тепер продамо твою квартиру! Гроші мені, а ти до дружини переїдеш!
– Ні, мамо. Ми живемо в моїй квартирі, нічого продавати не будемо. І не буду сидіти на шиї у дружини!
– Я для тебе старалася, для твого добробуту, – обурювалася мати.
– Заради себе ти старалася, заради власного добробуту. Все, мамо, розмова закінчена. Якщо хочеш, приходь до нас у гості. Тільки не забудь принести торт, Олена ще сердиться на тебе. Але вона швидко все забуде.
– Ще чого! – бурчала мати, виходячи з офісу. – Я їй ще покажу!
Оксана Іванівна прийшла до квартири сина, поки той був на роботі. Там не було нікого. У жінки був запасний свій ключ.
– Ще й вдома не сидить, напевно розважається, поки мій Дмитро працює! Ну, я їй влаштую! – зловтішалася Оксана Іванівна.
Вона відчинила двері та відчула аромат свіжої випічки, пройшла на кухню. На столі лежав пиріг. Вона переклала його в пакет і поспішно пішла, поки ніхто не прийшов.
Олена чекала чоловіка біля офісу.
– Ти мене зустрічаєш? – здивувався Дмитро. – Я думав, ти вдома, вечерю готуєш.
– Вечеря вже готова. А в мене сюрприз, – Олена дістала папери з сумки. – Мої батьки подарували нам путівки на відпочинок! Ти зможеш взяти кілька днів у відпустку?
– Спробую, але завтра.- відповів зрадівши новині Дмитро.
Коли вони приїхали додому, Олена помітила, що вечері немає. Вона здогадалась, хто був в домі, але вирішила нічого не говорити.
Швидко замовила доставку готової їжі, поки чоловік переодягався.
Вечеря пройшла чудово. А наступного дня, коли чоловік поїхав на роботу, Олена розвісила по квартирі камери.
Пара поїхала у відпустку. Оксана Іванівна дізналася, що вони відпочивають, і сильно розлютилася, але хто її слухав.
– Мати рідну забезпечувати не хоче. А від подарунків батьків Олени не відмовляється. І мені те ж саме твердить:
“Ми власним коштом живемо, Олена мене забезпечує!” – бурчала вона. – От і поживіть де-небудь за свої гроші. А я у вашій квартирі!
Оксана Іванівна забрала свої речі та переїхала до сина. Олена та Дмитро повернулися через десять днів.
Дмитро одразу поїхав на роботу, а Олена – додому. Відкрила двері своїми ключами і побачила свекруху в її халаті.
– Оксана Іванівно, – здивувалася Олена, – а що ви тут робите?
– Живу! Це квартира мого сина, і я маю повне право!
– Звісно, маєте, – спокійно сказала Олена. – Тільки чомусь ви забули сина попередити…
– Тобі не подобається? Думаєш, син вижене рідну матір?
Олена схрестила руки і тихо запитала:
– Оксана Іванівно, ви хочете, щоб Дмитро залишився один? Ви все для цього робите.
– Я хочу, щоб його дружина спустилася з неба! І якщо вона вже сідає на шию моєму синові, не має права проти рідної матері налаштовувати! Мені теж потрібна допомога, я вже не молода!
– Та хто вам відмовляє в допомозі? – здивувалася Олена.
Оксана Іванівна продовжувала бурчати, але Олена вирішила все закінчити.
– Я не скажу Дмитрові, якщо ви прямо зараз підете – сказала вона.
Оксана Іванівна заперечила, але через кілька хвилин Олена показала їй відео з камер, де свекруха копалася в їхніх речах.
– Думаю, він не захоче побачити це, – сказала Олена, посміхаючись.
Що ви думаєте з приводу цієї ситуації? Чи насправді Оксана Іванівна поводиться неправильно? Як би ви вчинили на місці Олени?
Галина Червона
