Від автора. Вітаю усіх в цій новій історії. Я безмежно вдячна за коментарі та поширення від вас.
Марічка любила чоловіка, Ярослава, у них, як їй здавалося, була щира, взаємна любов. З часом з’явилася на світ гарна дівчинка, донечка. Вона дуже любила життя та дітей. Була щира та добра, навіть трохи наївна. Довіряла людям.
Та в молодості, Ярослав зовсім не спішив одружуватись. То любить одну, то іншу, то Марічку, то Оксану. Аж коли Марічка ходила при надії, Ярославу мама сказала, що треба женитися, бо не файно отак робити, хоча вона і незлюбила невітску, так як уявляла, що син вибере собі заможнішу партію.
Свекруха всім своїм виглядом показувала, що ні Марічка, ні її сім’я їй неприємні.
«Все-таки було вирішено, що ми розписуємося, але без весілля». Мати дивилася зі сльозами на свою єдину дитину і сумно хитала головою: «Не заздрю я тобі, моя донько. Наберешся ще лиха з цими новими родичами». Марічка притисла її голову до свого кругленького животика, де несміливими поштовхами маля давало про себе знати і заспокоювала:
«Матусю, а може все владнається. З’явиться дитинка, вона подобрішає. Хіба мені з нею жити…».
Молодята після офіційного оформлення стосунків й скромної вечірки почали жити у свекрухи, але дуже швидко Марічка зрозуміла, що так довго вона не витримає.
У молодої дружини ледь не щодня очі заливалися слізками, а чоловік аж ніяк не втручався у жіночі стосунки.
Йому, чесно кажучи, було шкода молодої дружини, а з іншого боку – він нехотів засмутити свою маму, яка все життя йому вказувала, як жити. І командувала на подвір’ї.
Від показував максимальну байдужість до цієї ситуації, через що Марічка все ж зібрала речі та пішла жити до своєї мами.
Чекала, що чоловік прйде з вибаченням та запропонує як вирішити це питання, а натомість отримала від свекрухи сумки з речами, одягом, все з шафи згребла та принесла невісточці.
“Марічко, принесла тобі, ваші речі аби ви нові не купували”-сказала свекруха.
Аж гай шумить, так набридла вона.
Отак буває у житті. Думаю, якщо б свекруха менше втручалася, то Марічка та Ярослав краще жили. А як думаєте ви?
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
Фото Olesia Oleksandrivna.
