Світлана з чоловіком одружилися молодим, і на той час вона вже знаходилася при надії коли вони розписувались. На весілля нікого не запрошували, бо ні Світлана ні Павло не мали грошей, а тим більше їхні батьки.
Жити молоді теж не дуже мали де. І Павло вирішив поїхати за кордон заробити грошей, щоб оплатити перший внесок за квартиру.
А Світлана тішилася з того, що скоро вона буде власницею в квартирі, і вони з Павлом заживуть. Та важко було Світлані уже самій з дитиною.
З нетерпінням чекала коли Павло повернеться. Через рік все-таки чоловік повернувся, і радості жінки не було меж. Світлана сказала чоловікові що більше його нікуди не відпустить, а той і сам сказав що і не хоче нікуди їхати.
Однак пройшло три місяці і Павло знову заявив Світлані що поїдеш ще разок а потім вже точно буде сидіти вдома. Так і сталося Павло вже був два роки, але коли повернувся повністю виплатили за квартиру, зробили ремонт та переїхали туди.
Невдовзі в них появилася друга дитина і так вони жили. Світлана думала що в них ідеальна сім’я, до того моменту коли одного разу під час прибирання не знайшла листа.
В тому листі якась жінка писала, що то були найкращі два роки в її житті. Вона ні про що не шкодує. Але те що було в самому кінці листа написано Світлана ніяк не очікувала.
Жінка побажала наостанок Павлу щастя з дружиною, тобто із нею. Світлана прочитавши цього листа не знала як їй дальше вчинити.
Жінка таки не витримала та показала листа чоловікові. Той так байдуже відреагував, та сказав що то для нього не мало ніякого значення. Він вже повернувся все-таки додому, до неї та дітей.
Однак Світлані все рівно на душі важко, адже в той час коли вона так скучала за ним, у нього не було тих самих почуттів, а навпаки він завів собі коханку.
Подруга Світлани радить їй забути про все і жити дальше. Але як можна забути і як людині довіряти? Це справді був перелюб чи ні Світлана не знає та не розуміє.
Вона вирішила для себе дати собі трохи часу, якщо зможе забути та жити дальше з Павлом то добре а ні, то обов’язково подасть на розлучення.
Віра Лісова
