Сидів з дівчиною в кафе, увірвалася Іринка, старша з моїх сестер, таку сцену влаштувала: – Мені вдома дітей наших годувати нічим а ти тут з дівчиною розважаєшся, гроші витрачаєш? Бігом до дітей!

Нас в сім’ї 6. Ми з братом і 4 молодші сестри. Як Ви розумієте, не те що дружини, дівчини у мене довго не було. Адже, за запевненнями моєї старомодної мами, я зобов’язаний був взяти на себе утримання настільки численного сімейства. А не думати про такі дурниці, як власна сім’я.

Я заздрив старшому братові – він одружився наперекір матері і відвіз дружину подалі, скинувши зі своєї шиї цих дармоїдок, іменованих сестрами. Навчені втратою одного годувальника, сестрички робили все можливе, щоб жінки обходили мене за сто кілометрів. Вони влаштували за мною тотальне стеження, щоб не знайшов кого-небудь собі.

Як дізнався? Просто. Сидів з дівчиною в кафе, увірвалася Іринка, старша з моїх сестер, дала мені ляпаса і влаштувала істерику: – Мені вдома дітей наших годувати нічим а ти тут з дівчиною розважаєшся, гроші витрачаєш? Бігом до дітей!

Дівчина мене навіть не вислухала – просто зникла: вдома немає, слухавки не бере. Але найгірше – це мама. Вона все життя сиділа на батьківській шиї, вважаючи що справа жінки – народжувати дітей. І свою справу вона перевиконала. І дочок такими ж недалеких виростила. А забезпечувати потомство повинні чоловіки – спочатку чоловік, потім син.

Найулюбленіше заняття матері, крім відбирання грошей, це ниття: – Чому у мене не було шестеро синів? З кожного по 10 тис на місяць – і потреби б не знала, як сир у маслі каталася. А винен у народженні доньок, як ви вже здогадалися, був мій батько. Мама його запиляла і він пішов, коли наймолодшій було 8. До того я думав, що ми живемо бідно. А з його відходом я зрозумів, що помилявся, що тепер – ось вони, злидні.

Наташка якось заміж збиралася, так мати почала викуп з нареченого трясти. Той образився, про придане запитав. Образилася вже мати. Загалом, не вийшла сестра заміж. Та й кому вона така потрібна? Безрука, готувати не вміє, тільки одне на умі – сидіти і нігті малювати.

Дістали вони мене настільки, що зібрався я на вахту. Жив я з матір’ю в кімнаті, у другій – сестри. Орендувати житло мене не пускали – нічого гроші витрачати.

– На якого ти нас покинеш? Як ми тут без чоловічої руки? – ревіла мати, поки не дізналася про зарплату. Я прямо побачив, як в її очах замелькотіли гроші. Пам’ятайте, як у Скруджа з мультика? Так само. Додому я вирішив не повертатися. Подзвонив матері, повідомив рішення своє. Пообіцяв до 20-річчя молодшої сестрички гроші висилати. А потім – звиняйте, у мене своє життя.

Познайомився з інтернету з дівчиною з селища, забрав до себе, зняли кімнату в гуртожитку, і зажили. Дружина цивільна зрозуміла про мої зобов’язання, пообіцяла почекати з дитиною і весіллям. Тим більше, всього півроку до 20-річчя сестри залишалося. Вони вже там працювати всі повинні були почати, або заміж повискакували, та на шию чоловіка ніжки звісити.

Поїхав я на два місяці на роботу – дружина трубку не бере, сама не дзвонить. Я приїжджаю – немає її. Сусідка по блоку розповіла, що приїхала дружина моя, Ірина, з дитиною грудною на руках. Паспортом з прізвищем махала, говорила що сім’ю рятувати приїхала. Дівчина моя вуха розвісила, сестрі-змії повірила, речі зібрала і пішла.

Я до матері приїхав, вперше за 3 роки. А там середня в монастир пішла, молодша звалила з дому, а старші мужика не поділили, обидві від нього дітей мають, в результаті він їх і кинув. Тепер, на їхню думку, я зобов’язаний дітей ще їх годувати. Ось Ірина і придумала, як від мене дружину майбутню відвадити.

Я і пішов. Більше ні копійки не побачать, погані невдячні. Шість років на них поклав, прірву бабок віддав, і ось воно спасибі брату за все! Дружину знайшов, все пояснив, відразу в загс потягнув. Раніше треба було, раніше. Іпотеку ось брати збираємося, спадок дітям щоб залишити. Як там мамине «жіноче царство» без мене – мені все одно. Я хочу своїх дітей забезпечувати, а не племінників.