Сюрприз чекав на нього, коли він прийшов до полoгового і побачив сина. Такий гарний і пухкенький карапуз, але темношкірий

Діма і Ліза познайомилися через знайомих, з боку Діми – це була любов з першого погляду, така мила, ніжна, тендітна. Друзі на нього співчутливо дивилися. Цих поглядів він не розумів, як можна не любити ангела?

Через пару місяців він зробив Лізі пропозицію, весілля було скромним. Жити стали у Діми. У нього від батьків залишилася двокімнатна квартира в спальному районі. Діма працював автомеханіком. Зарплата не дуже стабільна, але викладаючись на повну можна було добре заробити.

І ніби все було добре, якби не теща – Інна Олександрівна. Ох і бронебійна жінка. У всьому примудрялася контролювати дочку, додому до молодих приходила через день наводячи свої порядки, і це півбіди. Дімку вона щиро ненавиділа. Кожен день вона не пропускала можливості висловити своїй донці свою думку. Я думка зводилася до того, що дочка заміж вийшла за некчему. І освіти у Діми немає, і ледар він, і зовнішністю не вдався.

Все змінилося через 2 роки шлюбу. Ліза завагітніла. Інна Олександрівна перестала насідати на неї, але стала з захватом виносила мозок зятю. Ненавиділа вона його від щирого серця.

Читайте також: Скільки я сліз пролила, тільки подушка знає. А на прощання він сказав що я нікому не потрібна баба, яка повинна була за щастя мати, що він взагалі взяв мене колись за дружину

Все різко змінилося після пoлогів Лізи. Коли Діма перший раз прийшов привітати дружину в полoговий будинок, вона спустилася і потупивши очі якось знехотя розмовляла з ним. Він переживав, не розуміючи поведінки дружини, серце було на місці.

Більший сюрприз чекав на нього, коли він прийшов через 2 дні на виписку і йому відповіли, що дружина виписалася, а ось дитина залишилася в лікарні.

Коли Дімі показали дитину, то все встало на свої місця. Дитина була темненька. Чорне волосся, карі очі і шкіра смаглява. Такий гарний і пухкенький карапуз, але було в ньому щось чуже. І на тлі світленької Лізи і світлошкірого Діми, виглядав він  дивно. Тут або дитину підмінили, чи Ліза зраджувала чоловікові. Як сумно б не звучало, але останнє було схоже на правду.

Діма не знав, що робити з дитиною, але залишити сина коханоїї жінки він не міг. Хлопця він забрав додому, до того ж за документами він його батько. Назвав його Артемом.

Далі чекав новий yдар, теща потрапила під машину. Залишилася жива, але зламала ноги і пошкодила хребет. Поки вона лежала в лікарні, спритна дочка примудрилася зі своїм коханцем продати материну квартиру. Та по наївності підмахнула генеральну довіреність, коли у неї  серце прихопило в черговий раз. На той момент Тьомі було вже 1,5 року.

Дімин день був розписаний по хвилинах, з ранку до вечора він займався будинком і дитиною. Недолуга мати не виходила на зв’язок. Вночі він біг до автомайстерні, Тьому залишав з сусідкою. Дитина ніби відчувала, як важко батькові і спав ночами добре. Навіть коліки і зуби у нього проходили безболісно.

Пару раз Діма провідував тещу приносячи продукти,  більше про неї не чули. Але останній раз Інна Олександрівна кинула в нього яблуком і ходити до неї він і зовсім перестав. Поки одного разу не пролунав дзвінок від її лікаря. Тещу готували до виписки, куди виписувати її ніхто не знав.

Рішення Дімі далося дуже важко. Тепер у нього на руках була маленька дитина і неходяча і озлоблена теща. В одній кімнаті він жив з сином, в іншій поселили Інну Олександрівну. Крoв вона не переставала пити зятю, онука відверто ненавиділа. Потім настав переломний момент. Дімі повинні були видати зарплату, начальник приїхав на роботу і у нього не збігалися розрахунки, потрібно було терміново їхати, щоб все уточнити і отримати гроші. Вони тепер потрібні були ще сильніше. На ліки тещі йшла третина бюджету.

Сусідки вдома не було, довелося просити Інну Олександрівну посидіти з онуком. Діма біг зі швидкістю вітру, вирішивши питання з начальством, він забіг в магазин і аптеку і летів додому, в передчутті скандалу. Але зайшовши додому здивувався тиші. Відкривши двері кімнати теші, він побачив, що та сидить на своєму інвалідному кріслі, Тьома сидить, обійнявши її на колінах, а вона читає йому книжку.

Теща підняла голову і зі сльозами на очах сказала зятю: «Дім, прости мене. Він такий хороший, він такий рідний. Спасибі, що ти Тьомку тоді не залишив  і мене не кинув ».

Реабілітація Інни Олександрівни зайняла пару років, на ноги вона стала, але ходила з милицею. Через пару років Діма одружився і нарoдилася дочка. Теща так і залишилася жити з ними, для дітей вона стала улюбленою бабусею, а для нього люблячою мамою. Пізніше про Лізу прийшла звістка: її не стало, спилася, коли її кинув черговий коханець.

Джерело

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram