– Та не можу я вийти на роботу! – обурювався В’ячеслав в телефон, – куди я дітей-то подіну? Два дні тому його дружина пішла погуляти з собакою і знову загубилася на кілька днів. Любить вона ось так вийти в справі і зникнути. Нагуляється і приходить додому як ні в чому не бувало

Одній доньці п’ятий рочок йде, а другий тільки третій.

Гаразд на тижні дитячий садочок працює, відводить туди дочок і голова до вечора не болить, а от у вихідні це щось. Мама його сидіти не хоче, вірніше з молодшою-то вона згодна сидіти, а ось старша йому не рідна дочка, це дружини від першого шлюбу.

А її мама живе в іншому місті, вона, звичайно, може приїхати з онуками посидіти, але це треба заздалегідь домовлятися.

Ось і сидить він як прив’язаний вдома на вихідних, не те що відпочити на риболовлі не може, а взагалі тільки про дітей і може думати. Нагодувати, пограти, випрати, погуляти, спати укласти.

Бувало кілька раз запрошував до себе хлопців в гості, але вони шумлять, балагурять, дівчата лякаються і ревуть, теж не діло.

Але ж йому, Славкові, всього-то 26 років, хочеться ще погуляти.

А сьогодні ось начальник подзвонив, підробіток запропонував. Послухав він начальника, послухав і сказав.

– Гаразд, зараз подумаю, куди дочок прилаштувати, передзвоню, – сказав Слава начальнику.

Тут він ляснув себе по лобі, згадав, що у нього є сусідка, а у неї син віку його молодшої дочки.

Заглянув він до дівчаток в кімнату, переконався, що вони сплять ще. І пішов до сусідки, благо на одному майданчику живуть.

Сусідка якось відразу погодилася з дівчатками посидіти. Слава залишив їй гроші, дав запасні ключі від квартири.

Зайшов дочок поцілував і помчав на роботу.

Повернувшись ввечері нікого вдома не виявив, у сусідки теж ніхто двері не відкривав.

– Куди вони поділися? – думав він.

Прийшли вони всі тільки через годину, дочки його задоволені, сусідка з ними скаче, грає.

– Ну як? – запитав Слава у неї.

– Ой, вони такі милі! – вигукнула сусідка, – якщо що, звертайтеся, я з ним, із задоволенням посиджу.

– Дякую!

– Ах, так, забула, – сказала сусідка, – тут Ваша дружина приходила, вона собаку у сусіда з першого поверху залишила, а сама сказала, що раз її тут не чекають, то вона назад піде і пішла.

– Зрозуміло, – засмутився Славка, – ладно, що вже тепер, дівчата, додому.

Він дочекався поки дочки розцілуються з сусідкою і повів їх вечеряти додому, пообіцявши сусідці заглядати якщо що.

Увечері зателефонувала дружина зі скандалом.

– Мене вдома немає добу, а ти вже бабу привів? – закричала вона відразу.

– Марино, це сусідка наша, вона за дочками дивилася, поки я на роботі був! – пояснив Славко.

– Знаю я таких сусідок, – розпалювалася дружина, – а потім і за тобою стежити почне.

– Так ти вдома частіше бувай, і не треба буде сусідку кликати! – розсердився Слава.

– Ну ти ще й погрожуєш! Ну і живи зі своєю сусідкою, – крикнула дружина і кинула трубку.

Слава подивився на телефон, акуратно поклав його на стіл, щоб не кинути з усієї сили об стіну і пішов укладати дочок спати.

Завтра, мабуть, доведеться знову покликати сусідку, раз дружина не збирається повертатися.