Одній доньці п’ятий рочок йде, а другий тільки третій.
Гаразд на тижні дитячий садочок працює, відводить туди дочок і голова до вечора не болить, а от у вихідні це щось. Мама його сидіти не хоче, вірніше з молодшою-то вона згодна сидіти, а ось старша йому не рідна дочка, це дружини від першого шлюбу.
А її мама живе в іншому місті, вона, звичайно, може приїхати з онуками посидіти, але це треба заздалегідь домовлятися.
Ось і сидить він як прив’язаний вдома на вихідних, не те що відпочити на риболовлі не може, а взагалі тільки про дітей і може думати. Нагодувати, пограти, випрати, погуляти, спати укласти.
Бувало кілька раз запрошував до себе хлопців в гості, але вони шумлять, балагурять, дівчата лякаються і ревуть, теж не діло.
Але ж йому, Славкові, всього-то 26 років, хочеться ще погуляти.
А сьогодні ось начальник подзвонив, підробіток запропонував. Послухав він начальника, послухав і сказав.
– Гаразд, зараз подумаю, куди дочок прилаштувати, передзвоню, – сказав Слава начальнику.
Тут він ляснув себе по лобі, згадав, що у нього є сусідка, а у неї син віку його молодшої дочки.
Заглянув він до дівчаток в кімнату, переконався, що вони сплять ще. І пішов до сусідки, благо на одному майданчику живуть.
Сусідка якось відразу погодилася з дівчатками посидіти. Слава залишив їй гроші, дав запасні ключі від квартири.
Зайшов дочок поцілував і помчав на роботу.
Повернувшись ввечері нікого вдома не виявив, у сусідки теж ніхто двері не відкривав.
– Куди вони поділися? – думав він.
Прийшли вони всі тільки через годину, дочки його задоволені, сусідка з ними скаче, грає.
– Ну як? – запитав Слава у неї.
– Ой, вони такі милі! – вигукнула сусідка, – якщо що, звертайтеся, я з ним, із задоволенням посиджу.
– Дякую!
– Ах, так, забула, – сказала сусідка, – тут Ваша дружина приходила, вона собаку у сусіда з першого поверху залишила, а сама сказала, що раз її тут не чекають, то вона назад піде і пішла.
– Зрозуміло, – засмутився Славка, – ладно, що вже тепер, дівчата, додому.
Він дочекався поки дочки розцілуються з сусідкою і повів їх вечеряти додому, пообіцявши сусідці заглядати якщо що.
Увечері зателефонувала дружина зі скандалом.
– Мене вдома немає добу, а ти вже бабу привів? – закричала вона відразу.
– Марино, це сусідка наша, вона за дочками дивилася, поки я на роботі був! – пояснив Славко.
– Знаю я таких сусідок, – розпалювалася дружина, – а потім і за тобою стежити почне.
– Так ти вдома частіше бувай, і не треба буде сусідку кликати! – розсердився Слава.
– Ну ти ще й погрожуєш! Ну і живи зі своєю сусідкою, – крикнула дружина і кинула трубку.
Слава подивився на телефон, акуратно поклав його на стіл, щоб не кинути з усієї сили об стіну і пішов укладати дочок спати.
Завтра, мабуть, доведеться знову покликати сусідку, раз дружина не збирається повертатися.
