Потрапила у дуже неоднозначну ситуацію. Багато подруг та сестра не розуміють, чого мені ще не вистачає. Підтримала мене лише одна подруга, зараз переважно тільки з нею і спілкуюся, щоб не накручувати себе.
Заміжня я вже давно, ми з чоловіком прожили разом десять років.
Він дуже хороша людина, уважна, ласкава, дбайлива, є й недоліки — вона дуже вперта. Начебто б і дрібниця, але якщо він щось вирішив, то простіше поступитися, все одно буде, як він скаже.
За десять років, таких випадків було небагато, можна перерахувати на пальцях однієї руки, тож сказати, що все погано у мене язик не повернеться.
Восени чоловікові запропонували посаду в іншому місті, і ми переїхали. У нашому місті у нас було і житло (у кожного своя дошлюбна квартира) та робота, але чоловіка завжди тягнуло у велике місто.
Переїхали ми до міста неподалік столиці (на машині 30 хвилин). Знімання квартири протягом одного року оплачує підприємство, тож із житлом питань не було. До того ж, нам цілком вистачає засобів купити житло в цьому місті.
Начебто все добре і складно, але є одне «але» — за профілем я не можу знайти в цьому місті роботу, є пропозиції в самій столиці.
І ось тут випливла впертість чоловіка, він не дає мені влаштуватися на роботу.
Ні, він не проти, щоб я працювала, але ставить низку умов — п’ятиденка з вихідними в суботу та неділю, щоб робота була в цьому місті, а не дві годині їзди від дому, щоб не було як на минулій роботі, роботи додому.
А немає тут такої. Ні, є, звичайно, але за такі гроші, що чоловік сміється і каже, що він сам мені таку зарплату платитиме, і він не бачить сенсу в такій діяльності.
Я не знаю, що робити. Якщо шукати роботу згідно з вимогами чоловіка, то зарплата на сміх. Якщо шукати те, що підходить для розвитку, це не влаштовує чоловіка.
Та ще й рідня твердить, що я не ціную того, що є, мене чоловік забезпечує, на роботу не жене, а я така невдячна.
А я не можу зрозуміти, як можна вдома сидіти. Не скажу, що я кар’єристка, але до начальника відділу допрацюватись встигла, тож просто так сидіти папірці перекладати за три копійки вже не зможу.
А чоловік злиться, коли я починаю їздити на співбесіди відповідні моїй кваліфікації. До розлучення, звичайно, не доходить, але почали сваритись, чого не було зі студентських часів.
Ні, він не намагається самоствердитись за мій рахунок, раніше ми працювали в одній галузі. Зміною роботи послужило ще те, що чоловік хоче більше проводити часу із сім’єю.
Раніше він їхав на роботу о п’ятій ранку і повертався добре, якщо до восьмої, часто викликали на роботу у вихідні. Тому те, що я так само на роботі, його не бентежило, я все одно приїжджала раніше.
Зараз за більшої оплати праці, він на роботі проводить набагато менше часу (рівень посади не змінився) тому хоче, щоб і я була вдома.
Як вплинути на чоловіка? Я дуже хочу працювати!
Розлучення не пропонувати, ні він, ні я на це ніколи не підемо.
Автор: Оксана
