Таке враження, що колишня дружина спеціально відправляє цю нестерпну дитину до нас. Він її захищає, а я прошу чоловіка не водити до нас, вона ж мене не любить, вона погано вихована, її так мати налаштовує

Одружена вийшла за розвідного, але розлучницею не була. Я познайомилася з ним, коли він перед розлученням жив уже окремо, винайняв квартиру у мого родича, коли пішов від дружини.

Я ходила на цю квартиру, щоб забрати плату за оренду (мене попросили). Почали спілкуватися, покохали один одного і через півроку зустрічей ми подали заяву на розпис, і стали жити у моїй квартирі.

Чоловік одразу мене попереджав, що дуже любить свою дочку і, наскільки можна, бере її на вихідні. Із дружиною у нього не склалося від початку, а після появи дитини у неї зіпсувався характер.

Спочатку вона просто «розчинилася» у доньці і чоловікові не приділяла уваги, а потім почалися сварки.

Все було для неї не так, щоби чоловік не зробив. Коли дружина почала його обговорювати у грубій формі між ріднею та спробувала зробити так, щоб вона була головна, чоловік не витримав і подав на розлучення.

А в мене ще сім’ї не було, лише нетривалі романи. Щось не щастило мені, хоч я і досить симпатична, і з фігурою все нормально, і характер м’який. Чоловік мені каже, що зі мною тихо та затишно, після колишнього шлюбу він просто насолоджується спокоєм у домі.

А його колишня дружина місця собі не знаходить, вона чекала, що чоловік страждатиме після розлучення і проситиметься назад, а він узяв і одружився зі мною. Цього вона не змогла стерпіти і тепер явно налаштовує свою дочку проти мене.

Чоловік після розлучення брав доньку (їй 8 років) і водив у кіно, у розважальний центр чи дитяче кафе, а до нашого розпису і на орендовану квартиру. Я бачила її в цей час, але особливо не спілкувалася.

Навіщо мені потрібна чужа дівчинка? Але після нашого весілля чоловік став водити її до нас додому. Перший раз я хвилювалася, напекла пиріжків з яблуками, вона відмовилася, сказавши: «Фу». Але я таки намагаюся налагодити з нею контакт, але вона мені каже: «Ти погана. Ти мого тата відібрала у нас».

Пояснюю, що це не так, але вона сидить надувшись. Ця розмова була без чоловіка, а коли я йому розповіла, він відповів, що мені треба знайти з нею контакт, адже вона його дочка.

Наступні зустрічі взагалі виводили мене з себе, хоч я й стримувалася. Випадково поклала дівчинці руку на плече, вона відсунулася, пощулившись і сказала, що вона про мене думає в грубій формі.

Це коли батька поруч немає, а за нього вона мене ігнорує і щось погане про мене шепоче чоловікові на вухо, а чоловік хмуриться.

Таке враження, що колишня дружина спеціально відправляє цю нестерпну дитину до нас, щоб вона руйнувала все зсередини. Щоправда, ночувати у нас не залишається, чоловік її бере чи у суботу, чи у неділю.

Зараз почалася школа, що мене тішить, у неї якийсь гурток по суботах. Бачити її не можу, в принципі, як вона мене. З чоловіком уже почали майже сваритись через його доньку.

Він її захищає, а я прошу чоловіка не водити до нас, вона ж мене не любить, вона погано вихована, її так мати налаштовує. А чоловік каже, що просто у мене немає досвіду спілкування з дітьми, тож ми з його донькою не сходимося.

Боюся, що все йде до того, що ми розлучимося, план колишньої дружини починає працювати. Ще впевнена, що через доньку він тоді повернеться до колишньої дружини.

Але я не хочу руйнувати сім’ю. Що можна зробити в цьому випадку?

Автор: Оксана