Вирішив таки написати сповідь про свою історію з життя. Рік тому я поїхав у відрядження, спочатку думав на місяць, у результаті вийшло на цілий рік.
Коли через два тижні перебування у відрядженні повідомив дружині про те, що я залишаюся тут надовго, вона не розуміла що відбувається, але виїхати до мене не могла, так як тільки недавно влаштувалася в хорошу фірму і мала хороші перспективи.
Загалом, посперечалися ми з нею дуже.
Якось увечері я зайшов повечеряти в ресторан, там познайомився з дуже гарною і приємною дівчиною. І в якийсь момент я відчув себе дуже добре поряд із нею.
Ми зустрілися ще раз і в результаті наша приязнь взяла своє, вона переїхала до мене через тиждень знайомства, причому я її попередив, що одружений і дружина живе в іншому місті, але вона сказала, що все гаразд.
Так я з нею провів місяць, але, як це завжди буває, хороше просто так не може довго продовжуватися, і ми в результаті розлучилися через якусь дрібницю.
Просто посварилися, вона образилася, а я як гордий чоловік вирішив прощення не просити. І все. Можливо, це було з тим пов’язано, що усе-таки я спілкувався зі своєю дружиною, підтримував контакт, розуміючи, що скоро повернуся додому і, швидше за все, помирюся з нею.
Минуло ще 3 місяці. Я вже можна сказати почав забувати ту дівчину, з якою прожив один місяць, вона дуже глибоко запала мені в душу.
І тут на організованому корпоративі я познайомився з дуже веселою дівчиною, вона не така красива, зате дуже весела і з нею зовсім легко і не нудно, звали її Віталіна.
Загалом, були у нас стосунки протягом місяця, що зрештою призвело до того що через 9 місяців буде малюк. У нас із дружиною дітей поки немає, тобто це буде моя перша дитина.
Я їй сказав, що одружується, звичайно, не збираюся на ній, а ось дитину допомагатиму виховувати в будь-якому випадку.
Віталіна сказала, що обов’язково залишить дитину і якщо мене це не подобається, то нічого страшного, виховає сама, благо вона із забезпеченої родини.
Тим не менш, весь цей час до закінчення мого відрядження, за винятком останнього місяця, я провів з Віталіною.
Ось тут найцікавіше і почалося. Якось я ввечері заїхав у магазин за продуктами і там зустрів ту саму, до речі, забув сказати, звали її Марія.
Дуже добре поспілкувалися, домовились зустрітись днями, повечеряти. Коротше добре повечеряли – весь останній місяць перед від’їздом у нас знову був незабутній і я відчув, що справді її люблю, причому вона відповіла взаємністю.
Минув місяць і я поїхав, Віталіні сказав, що приїду, а Марії, що заберу її, а сам ще не знав, що робити з дружиною.
Приїхав додому, помирився з дружиною, і все в нас знову стало чудово, але я ніяк їй не можу нічого сказати, ні про дитину, ні про дівчину в яку закоханий по вуха.
А тут незабаром настане час вирішувати, коли появиться малюк у Віталіни і коли настане час забирати Марію, як і обіцяв.
Що робити у такій ситуації зовсім не розумію. Одне тільки знаю точно, що, виявляється, дуже хочу потримати в руках свою майбутню дитину – прокидаються, мабуть, батьківські почуття.
Як бути? Що робити? Зрозуміти ніяк не можу. Залишуся з дружиною – втрачу зв’язок із дитиною і втрачу своє кохання.
Залишуся з Віталіною – втрачу дружину та роки сімейного щастя, яке я прожив з нею, а також кохання в особі Марії.
Залишуся з Марією – знову ж таки з дитиною Віталіна звісно не дозволить бачитись і вищесказані прожиті роки з дружиною, зате знайду щастя в особі коханої і, можливо, з нею в мене будуть і діти, і довгі роки сімейного життя.
