Про життя свекрухи і невістки.
З батьком Олексія я розлучилася коли йому було вісім років. Мій чоловік був порядний, тому залишив нам з сином трикімнатну квартиру, куплену на наші спільні кошти. Вдруге я заміж не вийшла, почала активно працювати та вкладати в себе і сина.
Признатись чесно, зараз я помічаю, що чоловічого виховання йому трохи не вистачає, бо Олексій виріс занадто покладистий та добрий. Колишні дівчата Олексія часто користувались його м’яким характером і мені було нестерпно бачити глибокі переживання сина. Проте, нещодавно він привів свою наречену Вікторію — дуже милу та хазяйновиту дівчину.
Я була дуже щаслива за сина, адже дівчина мені відразу сподобалась. Ніколи не перечила, завжди зробить все, що попросиш. Одним словом, не невістка, а мрія. Проте моє щастя тривало не довго. Вже через якихось три місяці Віку неначе підмінили.
Обставини у житті склались так, що у той момент, коли істинна сутність Віки почала виходити на поверхню, захворів мій батько. Рішення забрати його до нас прийшло відразу, без роздумів, але така новина не прийшла до душі моїй невістці.
Я щиро не розуміла невдоволення Вікторії, адже за батьком я доглядала сама, та і користі від нього було чимало. Він сам готував для нас вечерю, міг помити посуд та поприбирати, а у вільний час тихо читав газети чи розгадував кросворди. Ніякого дискомфорту чи конфлікту він зовсім не створював.
З часом я стала помічати, що син з невісткою уникають нас. Раніше ми завжди вечеряли разом, а тепер вони категорично відмовлялись та закривалися у своїй кімнаті. А коли я почала розмову з сином про це, то він лише відмахнувся та сказав, що це тимчасово.
Розмови за дітей вони й чути не хочуть, мовляв, не пожили ще для себе. Я чудово розумію, що молодь зараз інша і не наполягаю, але поведінка Вікторії мені все одно не зрозуміла. У домі вона поводиться неначе королева — для неї готують та прибирають. Вона навіть сніданок ніколи сама не зробить, а весь свій час витрачає на походи в салони краси та розмови по телефону.
Та й для сина, на мій погляд, вона майже нічого не робить, щоб йому було добре. На свято обов′язково подарує непотріб, ніколи не поцікавиться і не візьме за мету догодити сину в його інтересах. Все лише для, про себе і ще раз для себе.
Куди зникла та мила та хазяйновита дівчинка, що прийшла у мій дім пів року тому? Невже вона завжди була такою, а я просто сліпа? Її поведінка ставала дедалі нестерпнішою!
Найбільше мене образило, те, що вона відмовилась святкувати зі мною та моїм батьком Новий рік. Більш того, вони закрились у кімнаті і не виходили звідти аж до настання дванадцятої години. Вікторія навіть не вийшла нас привітати! Олексій вийшов, а ось невістка — ні.
А на Різдво вона мені сказала таке: «Ми з Олексієм продамо будинок вашого батька і купимо собі квартиру». Я була здивована її нахабністю! Вже пів року вона живе повністю моїм коштом, я навіть їжу та послуги оплачую сама, а тепер їм ще й квартиру подавай!
—Такого ви не дочекаєтесь ніколи. Хочете власне житло — заробіть на нього. Мій батько не для того все життя гарував, щоб на старості років його дім продали. — відповіла я.
Тоді діти заявили, що переїжджають до батьків Вікторії і я їх більше ніколи не побачу. Шантажисти ще ті!
Що ж, така позиція єдиного сина мене страшенно засмутила, але то було його рішення. І я щиро сподіваюсь, що він про нього не пошкодує.
Автор: Вікторія.
