Тетяна пишалася своїм сином Тарасом, адже він став для неї єдиною опорою, підтримкою та радістю в житті. Особливо після того як чоловіка жінки не стало, то їй була дуже необхідна підтримка та допомога.
Але в Тараса були інші плани на життя. Він хотів заробити багато грошей тому вирішив поїхати на заробітки. Тетяна подумала що син уже хоче весілля зі своєю дівчиною Уляною.
Однак коли мати запитала сина то той відповів, щоб вони з нею розійшлись. Тетяні звісно було цікаво через що, але вона вирішила не втручатися зайвими питаннями в особисте життя Тараса.
Але жінці було шкода що так сталося, адже їй насправді сподобалась Уляна, і вона би була зовсім не проти, щоб син з нею одружився.
Тарас часто дзвонив матері та розповідав про свої справи та роботу. А згодом признався матері що в нього вже друга дівчина, і він з нею вже точно створить сім’ю.
Жінка раділа словам сина та просила Бога щоб так все і було. Але одного дня коли Тетяна поверталася з роботи біля під’їзду їхнього будинку, на лавці поряд сиділа Уляна а поряд і коляска з немовлям.
Вона і повідомила жінці, що дитя у колясці то є Тараса. Після того як вони розійшлись, Уляна дізналася про це та вирішила не повідомляти.
Але так склалося що вона залишилася одна з дитиною на руках, батьки потрапили в дорожню пригоду. Власного житла у них і так не було, батьки орендували невелику квартиру у передмісті.
Тож коли їх не стало, а Уляна не мала чим заплатити власникам, то її попросили піти звідти. І от вона прийшла до жінки з таким проханням щоб та посиділа зі своїм онуком, поки Уляна буде працювати та знайде житло.
Тетяна глянула в коляску на дитину, хлоп’я хоч і маленьке, але було справжньою копією її сина Тараса. Ті самі очі, та горбинка на носі.
Тож довго не думаючи жінка запропонувала Уляні з дитиною жити у неї. Вона й так залишилася одна, Тараса нема, тож їй буде і веселіше, та й поряд з онуком буде.
Так час минав, Тарас не хотів повертатися додому, а тим часом малий Владиславчик підростав на радість всім. От одного дня Тарас все-таки подзвонив до матері та сказав що повертається.
Тетяна так зрозуміла що напевне він і розійшовся з тією дівчиною, хоча вона і була рада цьому. Адже тепер жінка сподівалася, Що Тарас повернеться до Уляни і у них буде справжня повноцінна сім’я, у Владиславчика мати та батько.
Але Тарас повернувся не один, у нього на руках теж було немовля. Тетяна від подиву не знала що й сказати.
Як виявилось, після того як появилася дитина, жінка занедужала і невдовзі її не стало.
-Схиляємо голови. Сказав Тарас
То залишився Тарас сам з дитиною на руках.
Побачивши Уляну, Тарас зрадів, а коли дізнався що в нього є син, то ще більше. Так так вони стали жити всі разом.
Чоловік влаштувався тут на роботу, та почав будівництво будинку за містом, а Уляна займається дітьми.
Олеся Срібна
