Отже, як то кажуть, «було та стало». Прийшов мій син Гриць із молодою дружиною, привіз батьків тієї дівчини, яку я навіть не знав. І вже, здається, все навколо змінилося. Пам’ятаю, як ми з Наталею сиділи за столом, мій син, як завжди, зібрався на свій лад — усміхнений, трохи хвилюючись, але й гордий, що ось нарешті все у нього ладиться. А я дивився на нього, думав, який він дорослий, вже з власною сім’єю.
— Ну що ж, — підвівся я з-за столу, піднявши чарку. — Буде вам весілля!
Всі в залі почали аплодувати. Гриць дивився на мене з захопленням, хоч і був трохи зніяковілий
Дякуємо, тату! — сказав він, а його молода дружина, Олена, навіть злегка засміялася, мабуть, від того, як я сказав це.
Звісно, я добре розумів, що весілля — це не тільки святкування, але й обов’язки. Проте, я не міг не порадіти за сина. Ми з Наталею все життя працювали, аби виховати дітей, і ось, тепер Гриць мав свою родину. Я ще пам’ятаю, як він був маленьким хлопцем — носив на плечах сумки з картоплею, а тепер дорослий.
Весілля було важливою подією для всіх. Витратили ми багато, але це було не так страшно. Головне — щоб молоді були щасливі.
— Ну що, Грицьку, дівчина гарна, мені сподобалась, — натягнув я обличчя у посмішці. — Тільки чи не забагато її родичів?
Гриць розсміявся.
— Та нічого, тату, обійдемося! Усі поїли, понаприходили — вистачить. Тільки треба було б ще з ними трохи поговорити. Я їх, якщо чесно, толком і не знаю.
Знову сміх у залі. Але тут почалося справжнє весілля. Гості не сиділи на місцях — всі танцювали, співали. Я сидів з Наталею, дивлячись на цей вихор емоцій, як у молодих людей все так швидко відбувається.
— Що ж, я думаю, це вже остаточно, — почав я до Наталі, коли ми залишилися наодинці, — якщо Гриць захотів так швидко одружитися, то ми йому не повинні заважати.
— Не заважати, а допомогти. Ти ж сам знаєш, що не все буде так просто, — відповіла вона, спокійно дивлячись на мене.
Ми з Наталею давно зрозуміли, що діти — це не просто «світло в віконці», але й відповідальність. Гриць міг і помилитися, і це було зрозуміло. Але як батьки ми мали допомогти йому встати на ноги, навіть якщо він сам вважав, що все знає і розуміє.
Після трьох днів святкувань, коли всі почали роз’їжджатися, ми знову залишилися вдома, наче по тому ж самому колу. Першими поїхали родичі Олени — втішилися і поїхали назад, залишивши нам лише спогади про те, як вони весь час розмовляли на якусь своєму «особливому» діалекті, який ми й гадки не мали.
Але головне почалося після того, як ми залишилися вдвох з Грицем і Оленою. Тепер я розумів, що життя змінилося. Гриць уже не той малий, який ходив за мною по городу і допомагав тягти воза. Ось він — дорослий чоловік, і я маю бути мудрим батьком, який дасть йому пораду.
— Тату, у мене є кілька ідей щодо бізнесу. Я думаю, ми можемо почати разом щось робити. Олена теж хоче щось організувати, — сказав Гриць, коли ми сиділи на кухні, після того, як випили чашку кави.
Я уважно вислухав його. Втім, дещо в його словах мене насторожило. У Гриця завжди було багато ідей, але часто вони були дуже наївними. Я порадив йому:
— Я думаю, що треба бути обережними. Бачиш, синку, для того, щоб почати бізнес, треба багато терпіння, і навіть більше — вміння бачити, де ризики. Не поспішай з цими ідеями. Спершу потрібно вивчити ситуацію. Скласти план.
— Тату, ти не розумієш! Я бачив це все в інтернеті. Всі це роблять! — заперечив Гриць.
— Грицю, — сказав я, ставши серйознішим. — Ти не один. Ось згадай, як часто ми робили справи по-старому, через знайомства, через досвід. Бізнес — це не тільки те, що ти бачиш на екрані. Це також і розуміння людей, ситуацій, грошей.
Олена тихо слухала, не втручалася в нашу розмову. Я бачив, як вона дивиться на Гриця з тим поглядом, який зазвичай мають жінки, коли люблять чоловіків, але не завжди підтримують їхні ідеї.
Вона вставила своє слово:
— Ти правий, батьку, — сказала вона спокійно. — Ми повинні взяти паузу, щоб добре продумати всі кроки.
Я оцінив її мудрість. Вона була розумною жінкою, і я це відчував. Вона підтримувала Гриця, але в той же час обережно направляла його на правильний шлях.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
