fbpx

Теща була одна. Мене не чекала. Але мені зраділа. Тут-же заметушилася, побігла ставити чай, набирати гарячу ванну, щоб відігріти мене. На стіл швидко зібрала, біленьку поставила. Каже: “Залишайся, не пошкодуєш”

Ми в той період з молоденькою дружиною (колишньою вже) жили у моєї мами, діти були немовлятами ще, і мама запропонувала пожити у неї, щоб допомагати дружині з дітьми. І виходить, що жили ми тоді на одному кінці міста, працював я в іншому кінці міста, теща (колишня вже) жила в центрі міста, одна. Ну і нудно мабуть їй було, пропонувала вона у неї нам пожити, однак дружина чомусь категорично була проти, хоча з тещею відносини у мене були найтепліші.

Того року весна видалася дуже теплою, березень настав, а люди в легкому одязі ходили. І тут в другій декаді березня раптово вдарила така заметіль і різко стало холодно, що в місті настав колапс. Мело так, що і в двох метрах нічого не видно. Транспорт зупинився відразу. Автомобілі теж. Хто міг добирався з роботи додому пішки, хто не міг – залишався у друзів і родичів, якщо ті близько жили.

Я в той день був одягнений легко, туфлі, сорочка, костюм. І як багатьом людям мені довелося крізь заметіль пробиватися додому пішки. Транспорт встав, машини тоді ще у мене не було, та й не допомогла б і вона, всі дороги були заметені … Замерз я, звичайно, неймовірно. Дещо затемна дістався до квартири тещі. Вирішив зайти, відігрітися, чаю попити і далі йти. Думки залишитися переночувати у тещі мене не було. Тому що у мами в цей день був День народження, вона не відзначала його ніколи, тільки в близькому колі, і я обіцяв обов’язково прийти.

Теща була одна. Мене не чекала. Але мені зраділа. Тут-же заметушилася, побігла ставити чай, набирати гарячу ванну, щоб відігріти мене. На стіл швидко зібрала, біленьку поставила.

Прийняв я ванну, зігрівся трохи, благодать, сидимо, їмо, вона мені в стопочку біленької підливає. Я їй кажу: Ольго Миколаївно, спасибі вам за все, але я зараз швидко відігрівання і піду, обіцяв прийти, мене чекають. А вона мені: – Про це й мови бути не може! Залишаєшся у мене. Постелю тобі на дивані в залі, переночуєш, а вранці на роботу звідси поїдеш!

Я їй кажу: Так я б із задоволенням. І в заметіль йти нікуди не хочеться. Але обіцяв я, треба йти, вибачайте вже (а стільникових тоді не було, і міського телефону у тещі не було, щоб подзвонити додому, попередити).

Вона мені каже: Не йди, боюся я одна ночувати. Кожного нічного шороху боюся. Не йди, прошу тебе. Залишайся, тобі сподобається!

Але я був непохитний в свої 22 роки. Обіцяв і крапка. Подякував за все і пішов. Години через 4 тільки добрався до будинку крізь заметіль, під самий ранок. Всі вже спали звичайно. Минуло з тих пір багато часу, а я все думаю – може теща інше що мала на увазі, коли просила залишитися переночувати? І що могли означати її слова: залишайся, тобі сподобається?

Фото ілюстративне спеціально для Особлива

You cannot copy content of this page